що могли заплатити за навчання самостійно. Школа мала 400 десятин землі: із них 70 займали під поле, на якому здійснювали шестипільну сівозміну. Крім хліборобства, в школі вчили займатися травосіянням, тваринництвом, птахівництвом, розведенням худоби та свиней. Тут розміщувалися: розсадник фруктових дерев, плодовий сад, пасіка, майстерні, в яких навчалися ковальській та колісній справі [10]. Але школа не мала достатньої кількості приміщень, і чисельність учнів була невеликою. У 1916 р. до школи надійшло 298 заяв від абітурієнтів, із них 132 допущено до іспитів, у підготовчий клас прийнято 25 і в перший - 9 учнів [11].
Крім згаданої Ямчитської школи, в Херсонській губернії існувала друга сільськогосподарська школа, що мала назву "Ольгінська", і була відкрита І.П.Скаржинським в с.Мигія Єлисаветградського повіту 17 жовтня 1890 р. Школа мала одне з найкращих приміщень, ділянку землі в 100 десятин, із яких 40 щорічно засівалося, сільськогосподарські будівлі, худобу, реманент і навчально- демонстраційні ділянки. В "Ольгінській" школі готували також ковалів, столярів, знайомили учнів з борошномельною справою у великому паровому вальцьовому млині, що був збудований на річці Південий Буг, навчали пожежній справі, розуміючи важливість її в південному краї. Херсонське губернське та повітові земства постійно утримували своїх стипендіатів у цій школі. У 1911 р. губернське земство виділило 213 руб. для 2 осіб, Ананьївське повітове - 200 руб. також для 2 учнів, Єлисаветградське - 600 руб. для 4-х, Тираспольське земство навчало в школі одного учня, витрачаючи на цю справу 130 руб. [12].
Серед шкіл, що вели підготовку спеціалістів з окремих галузей сільського господарства, заслуговувала на увагу Одеська школа садівництва та городництва другого розряду, яка відкрилась 1 жовтня 1886 р. Ініціатором її створення було Одеське відділення Імператорського Російського товариства садівництва, що орендувало ділянку землі в 5,5 десятини. При школі знаходились декоративний сад та город на 2-х десятинах, розсадник дерев, виноградник на 5 десятинах. Навчання тривало 5 років.
У 1886 р. на утримання школи було витрачено 10363 руб. 11 коп., із них 1771 руб. 44 коп. виділила казна, 1500 руб. - земство, 5574 руб. 57 коп. - сільськогосподарські товариства, міські громадські установи та 982 руб. 50 коп. становила платня учнів за навчання [13]. Надаючи матеріальну допомогу та утримуючи стипендіатів в школах такого типу, земства таким чином полегшували населенню доступ до сільськогосподарської освіти, а також в деякій мірі забезпечували себе агрономічним персоналом, який знав місцеві кліматичні, господарські умови і був знайомий із особливостями побуту села.
Єлисаветградське повітове земство з 1909 р. утримувало в с. Велика Виска практичну школу пасічництва, у 1911 р. в ній навчалося 12 чоловік, і земство витратило на неї 1615 руб.
Крім шкіл, де готували спеціалістів з різних галузей сільського господарства, земства відкривали спеціальні майстерні. В м. Павлівка Тираспольська земська управа в 1905 р. відкрила ремісничо- навчальну майстерню, в якій в 1911 р. навчалося 53 учні, на її утримання земство витратило того ж року 6289 руб. [14]. В майстерні вели підготовку робітників для сільського господарства, що мали досвід у догляді за землеробським знаряддям та машинами, могли полагодити їх, зробити нескладні частини до них, а також налагодити виробництвоінших предметів сільського господарства, виготовлення яких було не можливим без знання теслярської, столярської, ковальської справи та слюсарського ремесла.
Херсонське повітове земство утримувало з 80-х років XIX ст. ремісниче училище в с.Архангельському, в якому готували слюсарів та ковалів. Асигнування від земства були значними, тому училище мало спеціально збудовані приміщення, обладнані механічним двигуном, гарний інструмент для практичних занять. Крім того, учні отримували допомогу в розмірі від 3 до 6 руб. на місяць. За статистичними даними на 1 січня 1913 р. в училищі навчалося 60 чоловік віком від 14 до 20 років, але бажаючих вчитися було набагато більше [15].
Враховуючи, що початкові народні школи ще довгий час залишалися єдиними навчальними закладами, доступними для народу, земці з середини 80-х років XIX ст. почали залучати школу до участі в поширенні елементарних відомостей з сільського господарства. Форми участі шкіл в такій пропаганді були різними. Зокрема, школам виділялася земля, на якій створювали хліборобські господарства, улаштовували сади або городи, де всі роботи виконувалися за участю школярів; наділи землі отримували також і вчителі для заняття сільським господарством для покращання свого матеріального становища та ознайомлення місцевого населення з найбільш досконалими методами ведення господарства. Інколи короткий елементарний курс з сільського господарства вводився в шкільну програму.
Шкільні сільські господарства земства створювали тільки за згодою вчителів, що хотіли займатися окремими галузями і мали знання та навички. До такої діяльності вчителів початкових шкіл готували в Херсонській учительській семінарії. Повітові земства постійно надавали семінарії грошову допомогу на викладання садівництва, городництва та виноградарства. Отримані знання в семінарії вчителі використовували згодом в своїй практичній діяльності та пропаганді серед місцевих жителів.
У 1893 р. повітові земства на своїх зборах обговорювали питання про закладання при школах садів, розсадників фруктових, лісних дерев та про забезпечення шкіл необхідним для цього знаряддям. Цю справу земці вважали найбільш доступною для вчителів. Першими почали влаштовувати шкільні сади земці Єлисаветградського, Херсонського та Одеського повітів. За звітом агронома
Єлисаветградського повіту в 1899 р. з