В Одеському повіті на початку XX ст. при 20 земських школах управа утримувала сади, асигнувавши на це 1302 руб. Крім того, в повіті було 3 плодові розсадники, що забезпечували населення краю саджанцями фруктових дерев. Для шкільних садів вони видавалися безкоштовно, а селянам їх продавали по ціні 10 коп. З 1896 р. допомогу шкільним садам надавав повітовий садівник, який роз'їжджав по регіону.

В Олександрійському повіті, крім шкільних садів, яких у 1898 р. було 13, управа щорічно допомагала Новогеоргієвській школі садівництва, виділяючи по 300 руб.; в Братолюбівській земській школі 50 учнів навчалися садівництву [17].

За земськими статистичними матеріалами наприкінці XIX ст. у Херсонському повіті з 123 земських шкіл 10 мали сади, в Ананьївському з 57 шкіл сади були в 9-х [18]. Крім садів, городів та шовковичних плантацій при земських народних школах деякими земствами влаштовувалися пасіки.

Наприкінці 80-х і у 90-х роках XIX ст. досить поширеною формою пропаганди сільськогосподарських знань стали курси, бесіди та читання для вчителів, землевласників і селян, бо на думку земців, така форма пропаганди дозволяла охопити велику кількість бажаючих отримати знання з сільського господарства та окремих його галузей.

Курси для вчителів проводили в літній час, бажаючих виявилось багато, тому що сільські вчителі отримували низьку заробітну платню і, будучи вільними влітку, мали можливість зайнятися сільським господарством для покращання свого матеріального становища. Заняття проходили при сільськогосподарських навчальних закладах або в інших місцях при їх підтримці. У Херсонській губернії курси діяли в Херсоні, Одесі, Єлисаветграді, Мигії, Покровському та інших населених пунктах.

При організації та проведенні курсів керувалися правилами, що були видані в 1890 і доповнені в 1894 рр. Програма і навчальний план їх завжди враховували потреби місцевості і можливості того чи іншого навчального закладу, на базі якого вони проходили. Керівником курсів призначався спеціаліст навчального закладу. Протягом одного або півтора місяця проводилися теоретичні та практичні заняття. На практику відводилося не менше 6 год. на день - це були заняття або бесіди, що супроводжувалися демонстраціями або екскурсіями. Теоретичні заняття займали від 3 до 12 годин на тиждень. По закінченню курсів проводився іспит, і слухачі отримували свідоцтво та нагороди (садові інструменти, книги, насіння).

За період з 1888 по 1896 роки в різних місцевостях Росії було організовано 200 курсів для вчителів, на яких навчалося 6212 слухачів [19]. Херсонське земство активно організовувало як загальні, так і спеціальні сільськогосподарські курси і було першим, що започаткувало цю діяльність.

З кожним роком по всій території губернії набувала розмаху організація сільськогосподарських читань-бесід, організатором такої роботи був агрономічний персонал. Читання-бесіди земствами проводилися переважно на зборах невеликих сільськогосподарських товариств при земських сільськогосподарських школах, дослідно-показових установах, складах та у волосних правліннях. Теми читань були різноманітними і супроводжувалися демонстрацією світлових картин та діапозитивів, наочних посібників, а також роздачею сільськогосподарських листівок, плакатів та брошур.

За неповними даними земських статистиків, у Херсонській губернії в чотирьох повітах у 1911 р. проведено 152 читання, на яких в окремих випадках були присутніми до 200 слухачів. Повітові земські управи на цю справу витратили 2610 руб., зокрема Єлисаветградська - 1410 руб. [20]. Кожне читання тривало півтори-дві години, на них слухачам показували зразки нових сортів злаків, роздавали сільськогосподарську літературу, що видавалася губернським і повітовими земствами. Серед питань, які найбільше цікавили місцеве населення, були завдання земської агрономії; розвиток рослин та вимоги до їх правильного росту; грунти та їх особливості, обробка грунту; способи боротьби з бур'янами, з шкідниками; очищення посівного насіння; питання тваринництва.

За свідченням повітових агрономів, після таких читань-бесід кількість селян, що зверталася за допомогою або порадою, завжди зростала, збільшувався попит на посівний матеріал різних трав та злаків.

Серед форм пропаганди сільськогосподарських знань заслуговувала на увагу організація екскурсійних поїздок для землевласників, селян та вчителів. Херсонська повітова управа постійно проводила екскурсії на дослідну станцію, земське показове поле, промислові та сільськогосподарські виставки, витрачаючи на це по 300 руб. на рік. Селяни Лисогірської агрономічної дільниці Єлисаветградського повіту відвідували господарства при сільськогосподарських школах свого регіону, їздили до Умані та інших міст.

Виставки, що їх при підтримці земств організовували на місцях сільськогосподарські товариства, викликали найбільший інтерес серед місцевого населення, їх із задоволенням відвідували селяни. Так, виставка в Ананьєві в 1911 р. мала такі в і д д і л и : 1 ) р і л ь н и ц т в о ;

сільськогосподарські машини та знаряддя;

тваринництво; 4) садівництво, виноградарство та городництво; 5) лісоводство; 6) кустарні та ремісничі вироби; 7) технічне виробництво. На виставці розміщувалося 520 експонатів. В Єлисаветградському повіті теж існувала практика організації щорічних таких виставок, на які управою витрачалося по 2000 руб.

Консультаційна допомога надавалася агрономічним персоналом постійно, і облік такої роботи не вівся. Але при будь-якій можливості агрономи пояснювали місцевому населенню, які