УДК 94 (477.73) "18/19" Гузенко Ю.І.

Діяльність благодійних товариств Миколаєва наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст.

На превеликий жаль, сьогодні більша частина нашого суспільства потребує соціального захисту, який держава неспроможна надати. Це частково можуть зробити громадські об'єднання, тим більше, що позитивне вирішення подібних питань мало місце в дореволюційних благодійних товариствах.

У науковій історичній літературі, зокрема радянських часів, історія утворення мережі громадських благодійних установ в Україні наприкінці XIX - на початку XX століть не досліджувалася. Причиною цього було те, що в історіографії утвердилася ідея про антинародну сутність усіх політичних систем досоціалістичного періоду. Сучасні українські вчені тільки побіжно торкаються питань підтримки деяких категорій зубожілого населення у дореволюційний час. Так, у працях О.О.Рафальського і Є.П.Степанович поряд з характеристикою матеріального становища студентства дається перелік земляцтв і товариств допомоги учням вищих шкіл Києва, Харкова, Катеринослава [1].

Предметом уваги ряду авторів наукових робіт 90- х років стали кола інтелігенції, об'єднані у різноманітні добровільні спілки, у тому числі й благодійні (О.В.Балицька, С.П.Назимко, М.Ю.Пашков, Н.А.Шип) [2]. Зроблені також дослідження безпосередньо з питань благодійності

[3].

Проблема створення та діяльності благодійних закладів у Миколаєві взагалі ще не була предметом спеціального наукового дослідження. У зв'язку з цим автор даної статті і поставив собі за мету коротко висвітлити процес організації допомоги незахищеним верствам суспільства з боку громадських благодійних організацій міста.

Наприкінці XIX - на початку XX ст. найбільшим як за кількістю членів, так і за фінансовими можливостями було Благодійне товариство, засноване в березні 1845 року і спочатку мало назву "Жіноче Благодійне товариство". У його статуті 1873 р. зазначалось, що воно ставить своєю метою надання коштів для покращання морального і матеріального становища місцевих бідняків, а також встановлення догляду за незаможними людьми похилого віку та безпритульними сиротами усіх

станів [4].

Передбачалося надавати одяг, їжу та притулок тим, хто не має можливості придбати їх своєю працею, сприяти у пошуках занять чи служби, придбанні матеріалу для робіт та організації вигідного збуту виробів бідноти, піклуватися про виховання сиріт і дітей незаможних батьків, продавати книжки для народних читань з додержанням установлених для цього правил; надавати бідним медичну допомогу; розмішувати людей похилого віку та безнадійно хворих у богадільні; відкривати в міру можливості школи, притулки, лікарні та інші благодійні заклади; викорінювати жебрацтво; допомагати незаможним коштами для повернення на батьківщину.

27 грудня 1874 року розпочало свою діяльність "Товариство допомоги незаможним особам, які прагнуть до освіти", яке надавало грошову допомогу дітям, що вчилися в освітніх установах, для сплати за навчання, а також тим з них, які вчилися вдома, але в майбутньому могли бути прийнятими до вищих навчальних закладів. Вступникам до вузів видавали гроші на дорожні витрати до місця навчання або на оплату лекцій чи тимчасових стипендій. Турбота ж про учнів середніх та початкових шкіл виявлялася в сплаті за право вчитися, забезпеченні одягом, навчальними посібниками, стипендіями та в пошуках уроків чи занять. Грошова допомога надавалася тільки у вигляді тимчасових позик, повернення яких покладалось на моральну відповідальність тих, хто скористався допомогою. Про це повідомлялось під час видачі позик [5].

Починаючи з 1875 р., збільшилась кількість людей, які прибували до Миколаєва у пошуках роботи. Більшість з них не мала притулку і ночувала на вулиці. У зв'язку з цим миколаївський військовий губернатор, генерал-ад'ютант М.А.Аркас за поданням генерал-лейтенанта А.П.Перелешина 17 січня 1875 р. запропонував поліцмейстеру, капітану першого рангу Стройникову вишукати кошти для відкриття хоча б одного нічліжного будинку. Завдяки сприянню приватних осіб в цьому ж році такий будинок на сорок п'ять чоловік у Миколаєві було відкрито [6]. Пізніше були найняті ще два будинки для нічліжників загальною місткістю на триста осіб. Таким способом було засновано "Товариство для улаштування нічліжних притулків".

Однак це Товариство діяло протягом десяти років, не маючи статуту, який був затверджений лише 20 грудня 1885 р. Перші загальні збори відбулися 16 лютого 1886 р., і в той же день це товариство почало своє офіційне життя. Йогоініціаторами і засновниками були генерал-ад'ютант М.А.Аркас і генерал-лейтенант А.П.Перелешин, а почесними членами - контр-адмірал О.І.Мязговський та міський голова М.П.Леонтович [7].

4 березня 1906 року були прийняті й "височайше затверджені" "Тимчасові правила про товариства і союзи". В цьому документі регламентувався порядок створення і діяльності різних громадських організацій, визначалась їх структура, встановлювались єдині вимоги до них. З введенням нових правил деякі товариства припинили своє

Соціальний склад мешканців притулку Миколаївського

Благодійного товариства та поділ їх за віросповіданням у 1903

р-

Стан Люди Діти Немов-

похилого лята віку

Офіцерські й цивільні 12 8 1 чиновники

Дворяни і почесні громадяни 3 8-

Особи купецького звання 1 - -

Міщани 57 78 20

Селяни 9 26 15

Військові нижчі чини 84 63 10

Особи невідомого стану - 9 1

Підкидьки - 6 18

Незаконнонароджені - 12 1

За віросповіданням

Православні 156 202 66

Римсько-католицькі 9 1- Лютеранські 11-

існування, більшість перереєструвалась, вносячи необхідні зміни до статутів.

З січня 1906 р. існувало "Товариство допомоги робітникам міста Миколаєва, які залишилися без заробітку, та їх родинам". З часом воно припинило свою діяльність, а усі кошти і нерухоме майно передані правонаступникові - "Товариству допомоги дітям нужденних робітників Миколаєва". На його кошти була відкрита