грошей. Всі зароблені кошти товариства використовували на благодійні цілі, але кожне з них - по-своєму. Так, Миколаївське Благодійне товариство утримувало притулок, де доглядалися люди похилого віку, діти та немовлята. Наприклад, у 1900 р. в притулку знаходилося всього 446 чоловік: людей похилого віку - 171, дітей - 215 і немовлят - 60. Догляд кожної особи обходився товариству у 31 крб. 34 коп. на рік [21]. У звіті за 1903 рік можна побачити (див. таблицю), як розподілялись за станом мешканці притулку [22].
Діти притулку, крім засвоєння моральних основ, привчались до багатьох видів ручної праці. Хлопці, починаючи з дванадцяти років, навчались у ремісничих майстернях, створених у 1898 р. за ініціативою миколаївського військового губернатора, контр-адмірала Федотова. Їх навчали два вчителі- майстри слюсарному, токарному, ковальському, жерстяно-паяльному і столярному ремеслам.
Майстерні брали замовлення і цим також поповнювали касу товариства. Кількість учнів у них постійно зростала. Так, у 1898 р. тут навчалось 27 хлопчиків, а в 1900 р. - вже 48. Поряд з майстернями для хлопців працювала і швейна майстерня, де під керівництвом швачки-закрійниці дівчата виконували приватні замовлення на пошиття жіночого одягу. В 1900 р. тут працювало 15 дівчаток.
Всі інші діти молодшого шкільного віку навчались елементарній грамоті за допомогою двох вчительок. Крім цього, діти притулку, найбільш здібні, вчилися в різних навчальних закладах. Наприклад, у 1903 р. відвідували заняття: в другій жіночій гімназії - одна дівчинка, в приватній жіночій гімназії С.Г.Зинов'євої - дві, в училищі для дочок нижчих чинів Морського відомства - шість; у Міському шестикласному училищі - три хлопчики, в середньому механіко-технічному училищі - шість і в фельдшерській школі Морського відомства - два [23]. Діти отримували також медичну допомогу, яку надавали лікарі - члени правління.
Крім утримання притулку, Благодійне товаристводопомагало бідним мешканцям міста. Так, у 1903 р. 218 чол. одержали 1287 крб. 57 коп. Яким же чином розподілялись ці гроші? По книжках, які засвідчували злиденне становище, було видано 968 крб. 60 коп.; за проханнями, засвідченими поліцією, - 245 крб. 65 коп.; на відправку незаможних осіб та їх родин по залізниці в інші міста - 31 крб. 82 коп.; на оплату лікарняного збору - два крб. та на поховання померлих - 39 крб. 50 коп. Було також внесено в Денний притулок для дітей робітників 10 крб. 35 коп. Крім цього, завдяки сприянню директора Російського товариства пароплавства і торгівлі правління забезпечило 20 осіб безкоштовними квитками для проїзду до різних портів Чорного моря [24].
Миколаївське "Товариство для влаштування нічліжних притулків" зосереджувало свою увагу в наданні найбіднішим верствам населення харчування та притулку. За 25 років свого існування воно витратило на бідних 207311 крб. 79 коп. [25]. А "Товариство трудової допомоги" використовувало надані і зароблені кошти на утримання землеробського притулку, який знаходився у восьми верстах від Миколаєва. В ньому виховувались і навчались безпритульні діти. На перше січня 1904 р. тут було сорок три хлопчики [26].
Вони вчились працювати в полі, на городі, баштані, інші навчались в майстернях шевській справі, столярному, ковальському ремеслу. Для цих цілей було створено три майстерні та кузня. В них діти робили все необхідне для потреб притулку, а також виконували приватні замовлення. Вихованці отримували добру підготовку, про що свідчить прийняття деяких з них на місцеві заводи та фабрики, а також приватними особами.
Крім майстерень, у вищезгаданому закладі на початку дев'ятисотих років відкрито школу, яка мала всі необхідні посібники; заняття проводив досвідчений вчитель. Для залучення коштів на утримання притулку "Товариство трудової допомоги", як і інші благодійні товариства, влаштовувало гуляння з лотереями. Крім цього, надходили кошти з місцевого благодійного фонду, а також допомагали грошима деякі громадяни.Так, наприкінці 1903 р. один з видатних мешканців міста Д.Р.Кудрявцев почав надавати Товариству субсидію по двісті карбованців кожного місяця, за що отримав звання почесного члена [27].
Деякі громадські організації Миколаєва зосереджували свою увагу на інших напрямках благодійності. Так, "Товариство допомоги незаможним особам, які прагнуть до освіти", спрямувало свою роботу на надання грошової допомоги учням, які навчались в Миколаєві або в інших містах імперії. Ці кошти вносилися як плата за навчання. Наприклад, за період з 1875 до 1882 року було зроблено для бідних учнів місцевих навчальних закладів 826 видач на загальну суму 19886 крб. [28]. У 1884 р. надана допомога 124 особам, які навчалися у Олександрівській та Марийській гімназіях, Олександрівському реальному училищі, жіночій гімназії, пансіоні пані Ільїних та інших, всього на суму 2747 крб. 50 коп. [29]. Одноразову допомогу одержали учні Олександрівської гімназії (355 крб.), Маріїнської (50 крб.), реального училища (25 крб.), чотири вихованці вищих навчальних закладів (155 крб.).
Наданню такої суттєвої грошової допомоги учням саме цих навчальних закладів сприяло те, що до Ради товариства входили їх керівники. У 1903 р. це були: голова товариства - начальниця Маріїнської жіночої гімназії Мельникова, члени Ради - директор Олександрівської гімназії, дійсний статський радник Балик; директор Олександрівського реального училища, статський радник І.А.Клосовський; директор комерційного училища, статський радник М.П.Мілевський; начальниця другої жіночої гімназії Ю.М.Прокопович; інспектор Олександрівської гімназії, статський радник С.М.Чекердекович; законовчитель цієї гімназії, протоієрей П.П.Єланський та ін. [30].
Як вже зазначалося,