Правобережжі) часто самі не вели господарства, а подрібнювали його на окремі фільварки й віддавали в оренду посесорам. Так, граф Потоцький здавав в оренду юнкеру Реусому село Радзивілівку, "а сам потім платив борги іншим кредиторам" [8]. Значного поширення набувало орендування маєтків у Подільській та Волинській губерніях. Інколи орендарі влаштовували цілі хутори і обробляли землю за допомогою безкінних селян та найманих робочих людей. Селяни продавали свою робочу силу для підтримання свого ж господарства. На такі роботи наймались і селяни, які мали засоби виробництва, землю, робочу худобу. Вони розглядали працю в орендних маєтках як промисел.
Однак не всі поміщики намагались підняти продуктивність своїх маєтків за рахунок максимального використання відживаючих методів (збільшення панщини, зменшення селянського наділу і т. д.). Частина з них робила спроби збільшити прибутковість своїх господарств за рахунок "раціонального землеробства", як-то: культивування кращих сортів зернових, посіву нових сільськогосподарських культур, поєднання сільського господарства з мануфактурним виробництвом.
У 1804 р. київський губернатор, відповідаючи на запит Вільного економічного товариства про поміщиків, які роблять спроби щодо поліпшення землеробства і садівництва, назвав такі прізвища: Чацький, Злотницький, Олівер, Браницький, Трощинський, Хоєцький, Ржевуський, Потоцький, Маршковський, Висоцький, Давидов [9]. На весну 1809 р. ряд поміщиків, а саме: Самойлов, Висоцький, Давидов, Станіслав і Максиміліан Яблонські мали по три сорти "шовковичного насіння" для розведення у своїх маєтках тутових дерев [10].
В цілому ж ці на той час ще поодинокі спроби "не робили погоди" у сільському господарстві. Адже запровадження нових форм господарювання було пов'язане із застосуванням машин та техніки. А придбання останньої було доступне лише заможним землевласникам. Та й машина окуплялася при великому розмірі виробництва. Дорого коштували і нові сорти сільськогосподарських культур.
Таким чином, аналіз статистичних матеріалів про розвиток сільського господарства Правобережної України у першій половині ХІХ ст. дозволяє зробити такі висновки:
В цей період у сільському господарстві продовжувала домінувати панщинна система з натуральним характером господарства та прикріпленням безпосереднього виробника до землі позаекономічним примусом.
Основою панщинної системи господарювання була феодальна власність на землю. У правобережних губерніях України близько половини всієї землі перебувало в руках поміщиків, і тільки на початку ХІХ ст. земля відповідно до указів Олександра І до деякої міри стала об'єктом купівлі-продажу, чим порушувалася основа феодального землеволодіння.
У сільському господарстві Правобережної України в першій половині ХІХ ст., незважаючи на гальмуючий вплив кріпацтва, відбувався поступовий процес розвитку продуктивних сил, складалися нові капіталістичні відносини. Він проявлявся насамперед у інтенсифікації нових галузей сільського господарства, пов'язаних з розвитком промисловості, товарного виробництва, в соціально-економічному розшаруванні села та використанні найманої праці.
Література
Інститут рукопису ННБ ім. В.І.Вернадського НАН України (далі ІР ННБ НАН України), ф. 1, спр. 808, арк. 239, 234 зв., 240 зв., 250 зв.; спр. 1657, арк. 5.
Воейков Д., Загоскин В. Киевская губерния. - СПб., 1867. - С.13.
Журнал министерства государственных имуществ. - 1854. - Ч. ХІІ. Смесь. - С. 5.
Фундуклей И. Статистическое описание Киевской губернии. - СПб., 1852. - Ч. 1. - С. 201; Ч. 2. - С. 98.
Пичета В.И. История народного хозяйства в России ХІХ - ХХ в. - М., 1923. - С. 103 .
Фундуклей И. Вказ. пр. - Ч. 2. - С. 107.
ІР ННБ НАН України. Подільська губернська креслярня № 151.
Гуржій І.О. Розклад феодально-кріпосницької системи в сільському господарстві України першої половини ХІХ ст. - К., 1954. - С. 53-54.
Державний архів Київської області, ф. 2, оп. 37, спр. 1424, арк. 8-10.
Ibid., оп. 3. спр. 787, арк. 9.
* При Катерині ІІ дворянам заборонялось записуватись у купецькі гільдії, а тому право торгівлі їх було досить обмежене і полягало лише в збуті вироблених у маєтках сільськогосподарських та фабричних товарів.