1975 pp. у порівнянні з попереднім п'ятиріччям темпи приросту м'яса в республіці склали 22,5%, молока - 13,5%, яєць - 35,2%. Однак у другій половині 70-х років становище істотно погіршилося. У 1976-1980 pp. у порівнянні з першою половиною десятиріччя приріст м'яса склав всього 5,8%, молока - 7,2%, яєць - 20,7%. Погіршилися і якісні характеристики. У 1980 р. середньорічний удій молока від однієї корови був меншим, ніж у 1970 p., середня яйценосність курей збереглася на рівні середини 70-х років, знизилася середня вага свиней, яких колгоспи продавали державі, погіршилися й інші показники [22].

Подібні тенденції були характерні і для східного регіону України. Найвищі темпи росту обсягів виробництва усіх видів тваринницької продукції в господарствах Донбасу були характерні для другої половини 60-х років. Але вже в першій половині 70-х років відбувся збій у динаміці виробництва продукції тваринництва. У 1971- 1976 pp. у господарствах регіону збільшилися темпи приросту тільки лише яєць (у цей період були побудовані й освоєні потужності ряду великих птахофабрик), темпи приросту молока упали в Донецькій області у 2 рази, у Ворошило- вградській - приблизно в 2,4 раза. Але справжній обвал відбувся в другій половині 70-х років. У 1976-1980 pp. у порівнянні з попередньою п'ятирічкою темпи приросту м'яса в Донецькій області зменшилися в 2 рази, молока - у 9,5 раза, яєць - 2,3 раза [23].

В умовах наростання кризових явищ, на початку 80-х років була зроблена чергова спроба прискорити розвиток сільського господарства. У травні 1982 р. приймається Продовольча програма країни, у якій були визначені основні напрямки розвитку галузі до 1990 р. Зокрема, передбачалося на основі повсюдного переходу до інтенсивних методів господарювання, підвищення продуктивності худоби і птахів істотно збільшити виробництво продуктів тваринництва. Особливо була підкреслена необхідність створення міцної кормової бази для тваринництва, перетворення кормовиробництва в колгоспах і радгоспах у спеціалізовану галузь. Однак ці правильні рішення, як і багато попередніх і наступних, залишилися на папері і не були втілені в реальне життя.

Реалізація цих задач вимагала значних капіталовкладень у сільське господарство. Однак у 80-х роках становище в інвестиційному комплексі погіршилося. У Донецькій області капітальні вкладення на розвиток сільського господарства в 1981-1985 pp. у порівнянні з попереднім п'ятиріччям збільшилися усього на 1,4%. У наступному п'ятиріччі вони зросли на 20%, але, як і раніше, питома вага інвестицій у сільське господарство області складала усього лише 11% від загальних капіталовкладень [24]. Звичайно ж, відсутність достатнього фінансування не могла не позначитися на становищі галузі.

Аналіз статистичних матеріалів свідчить про досить суперечливі і неоднозначні тенденції в розвитку тваринництва регіону в 80-х роках. У цілому поголів'я худоби і птахів змінилося незначно і зберігалося на рівні перших років десятиріччя з несуттєвими особливостями в кожній з областей [25]. Але наприкінці 80-х років у всіх категоріях господарств почалося зменшення поголів'я худоби (крім свиней), що було викликано його зниженням у громадському секторі. Однією з причин скорочення кількості тварин було зменшення маткового поголів'я в попередні роки. З 1981 р. по 1989 р. у Донецькій області кількість корів скоротилася на 12%, унаслідок чого недоотримано приблизно 45 тис. телят. Поряд зі зменшенням поголів'я корів погіршилася робота з формування череди. Кожна восьма корова в 1989 р. не дала приплоду, була яловою, а в ряді господарств цей показник виявився ще нижчим. Не дали бажаного результату і заходи по збільшенню поголів'я худоби в особистих підсобних господарствах населення. Навпаки, зросла питома вага особистих господарств, що не мали великої рогатої худоби і свиней. Багато селянських родин у силу різних причин (труднощі в придбанні молодих тварин для відгодівлі, обмежені можливості забезпечення худоби повноцінними кормами й інші) не хотіли заводити худобу. Населення, особливо люди літнього віку, перевагу віддавали утриманню овець і кіз, поголів'я яких зросло за 80-ті роки більш ніж удвічі, у той час як чисельність великої рогатої худоби в селянських господарствах Донецької області зменшилася на 6%, а корів - на 18%, а у Ворошиловградській області - відповідно на 5% і 15%.

Нестабільністю характеризувалося і виробництво тваринницької продукції. У 1981-1985 pp. середньорічні темпи приросту молока в господарствах Донецької області в порівнянні з 1976- 1980 pp. зменшилися на 0,8%, а приріст м'яса (у живій вазі) склав 15,9%. В другій половині 80-х років ситуація трохи покращилася. Виробництво молока в 1986-1990 pp. у порівнянні з попередньою п'ятирічкою зросло на 7,7%, м'яса - на 16,1% [26].

Пожвавлення тваринництва в другій половині 80-х років було зв'язано з багатьма факторами, і насамперед, з деяким поліпшенням годівлі тварин. Незважаючи на зменшення загальної посівної площі кормових культур, в регіоні збільшилися посіви багаторічних і однолітніх трав. Зросла врожайність кормових культур, що дозволило збільшити валові збори й обсяги заготівлі корму. Разом