УДК [371:2] (477.73) "18/19'

Федорчук О.О., Миколаївський державний університет

Церковно-приходські школи Миколаєва в кінці XIX — на початку XX ст.

У статті досліджені проблеми розвитку церковно-приходських шкіл м. Миколаєва в кінці XIX-на початку XXст та 'їхроль у поширенні освіти серед міського населення. Показані такі аспекти діяльності церковно-приходських шкіл: навчальні дисципліни, методи навчання і виховання, позашкільні виховні заходи, і'Штеріальне забезпечення вчителів, джерела фінансування церковно-приходських шкіл.

In the article the problems of development of the clerical-orthodox schools in Mykolayiv at the end of the XIX-th century and the beginning of the XX-th century and their role in the extension of education within population in the town are examined. Such aspects of the work of clerical- orthodox schools are showed: school subjects, the means of education and training, extra-scholastic events, teachers' material providing and financial sources of schools.Проблеми релігійної освіти і, зокрема, діяльності церковно-приходських шкіл довгий час були і зараз залишаються малодослідженою сторінкою історичної науки. В роботах радянських істориків, якщо і говорилось про церкву й освіту, то тільки в різко негативному контексті, бо сама релігія заперечувалась і трактувалась як "опіум для народу", а церква - як ворог просвітництва. Звідси і негативна характеристика цер- ковно-приходських шкіл: "Вони (тобто школи. - О.Ф.) являли собою різновид казенних, чужих народові шкіл... і були закладами штучними, спеціально вигаданими для утримання підростаючого покоління в рамках реакційної релігійної ідеології" [1].

О.В.Ососков вважає, що "церковна педагогіка зверталась лише до пам'яті, механічного запам'ятовування і тупого зазубрювання" [2]. Не винятком є інші праці з даної тематики [3].

Але неупереджений аналіз історичних джерел свідчить, що даний погляд є дещо вульгари- зовано-спрощеним і однобічним. Є всі підстави говорити про позитивну роль церковно- приходських шкіл, які займались розповсюдженням початкової освіти серед простого народу. Автор має на меті розглянути причини їх появи, методи навчання, які в них застосовувались, виховні заходи, проблеми матеріального забезпечення вчителів та фінансування шкіл.

В Російській імперії церковно-приходські школи стали розвиватися після шкільної реформи 1864 р. [4]. Але особливого розповсюдження, зокрема в Миколаєві, вони набули в кінці 80-х - на початку 90-х pp. XIX ст. їх поява була викликана потребами розвитку суспільства. В 1884 р. Центральний статистичний комітет Росії розрахував, що для навчання дітей шкільного віку потрібно було 269 тисяч шкіл замість існуючих 23 тисяч [5]. Наблизитися до загального навчання без надмірних видатків - таким було завдання церковних шкіл.

І як наслідок цього наказом Св. Синоду, затвердженого імператором, з'явилися "Правила про церковно-приходські школи" від 13 червня 1884 p., які регламентували їхню діяльність. В § 1 "Правил" про мету цих шкіл говориться, що вони мають "утверджувати в народі православне вчення віри і моралі християнської і повідомляти початкові корисні знання" [6]. Тим самим підкреслювався конфесійний характер церковно -приходських шкіл. Вони "нероздільно з церквою повинні прищепити дітям любов до церкви і богослов'я, щоб відвідування церкви і участь у богослужінні зробились потребою серця учня. В недільні і святкові дні учні повинні бути присутніми при богослужінні, а здібні при належній підготовці повинні брати участь в церковному читанні і співах" (§ 9 "Правил") [7].

Про роль цих навчальних закладів детально повідомлялось у циркулярі Міністерства народної освіти від 24 липня 1884 p., де говорилось, що "церковно-приходські школи, які виникли, заповнять потребу в навчанні народу, який охоче буде довіряти дітей школі, влаштованій під владою церкви. Всі, хто покликаний слугувати високій меті просвітництва народу, повинні бути першими добродіями, найщирішими друзями і помічниками школи, яка керується безпосередньо ієрархами, пастирями православної церкви" [8].

Право вчителювання в школі одержували місцеві священики або інші члени причту, а також спеціально призначені для цього, з утвердження єпархіального архієрея, вчителі під контролем священика (§10 "Правил") [9]. А в наказі Херсонського духовного правління було сказано, що "для навчання парафіяльних дітей призначається на розсуд єпархіального архієрея штатний священик або диякон, інколи причетник за розумом і здібностями" [10].

Церковно-приходські школи поділялися на однокласні з дворічним терміном навчання і другокласні - з чотирирічним. Згідно з новим "Положенням про церковні школи", яке вийшло 1 квітня 1902 p., вони стали відповідно три- та п'ятирічними. Нове "Положення" не внесло суттєвих змін у діяльність шкіл. Як і раніше, основним їх завданням було виховання в дусі православної віри і церкви.

В однокласнін школі вивчали церковний спів, церковнослов'янську грамоту, російську мову, письмо, начала арифметики, ручну працю, у другокласній - відповідно: начала географії, креслення, малювання [11]. І в усіх школах викладався Закон Божий, який був головним предметом. Протягом першого року навчання: учні опановували священні історії Старого і Нового завітів, молитви; другого - короткий катехізис і вчення про богослужіння; третього - повторення священної старо- і новозавітньої історії з включенням нових статей, початкові відомості з історії церкви; четвертого - повторення катехізису і вчення про богослужіння з доповненням нових статей [12].

У процесі навчання учні використовували такі підручники і посібники: із Закону Божого - "Молитвослов", "Начатки христианского учения", "Наставление в Законе Божьем" П.Смирнова, "Вера православной греко- российской церкви по ея символическим книгам" С.Нікітського, "Картины для начального курса Закона