Божьего"; з церковного співу - "Обиход церковного нотного пения", "Литургия св. Иоанна Златоустого" С.Миропольського, "Сборник церковных песнопений", "Руководство по первоначальному изучению церковного пения по квадратной ноте"; з церковнослов'янської грамоти - "Стенные таблицы и буквы", "Букварь", "Часослов", "Псалтырь". Для домашнього читання використовували "Жития святых" из "Четьи-Минеи" святителя Дмитрія Ростовського, "Русско-славянский букварь" та "Славянский или церковный букварь" Т.Лубенця і "Самостятельные работы в начальной школе. Книжка для учащихся", "Начатки грамматики" Д.Тихомирова; з російської мови (1-2 рік навчання) -"Славяно-русская подвижная азбука", "Азбука священника" В.Никольського, "Русская азбука" І.Бєлого, "Азбука правописания" ДТихомирова; 3-4 рік навчання - "Солнышко" "Родина" А.Радонезького; із письма - "Полный курс русского чистописания" В.Пожарського, "Прописи и образцы для рисования по клеткам" та "Русская скоропись" В.Гербача; з арифметики - "Сборник задач и примеров для обучения начальной арифметики" А.Гольдберга, "Сборник арифметических задач, заключающих в себе данные из сельского быта" Т.Лубенця.
Звідси найголовніша особливість церковно- приходських шкіл порівняно з іншими навчальними закладами - це домінування виховної мети над дидактичною. В учнів прагнули виховати перш за все любов до храму Божого, церкви, царського престолу, до Батьківщини, прилучити до точного виконання учнями своїх обов'язків, навчити правил ввічливості і поваги до старших.
Для заохочення до навчання найкращих учнів допускали прислуговувати священику біля вівтаря, подавати кадило, виносити свічки з храму, почесним вважалось також чергування в класі. Тим учням, які демонстрували особливі успіхи в навчанні, вчитель давав додому їхні улюблені книги, проводив з ними позакласні читання, прогулянки, знайомив з новими іграми під час перерв. По закінченні школи відмінників нагороджували похвальними листами і книгами.
До тих учнів, які не відвідували школу без поважних причин, не виконували домашніх завдань, порушували дисципліну під час уроків, не проявляли старанності в навчанні застосовували такі види покарань: 1) зауваження, догана наодинці і перед всіма учнями; 2) відсторонення винуватця від участі в загальних іграх на перервах; 3) стояння біля класної дошки, в кутку і за лавою; 4) залишення в класі після уроків і на деякий час за певним заняттям; 5) повідомлення батькам про проступок їхньої дитини; учнів, які були помічені в неблаговидних вчинках, виключали зі школи.
В церковно-приходських школах, крім безпосередньо навчального процесу, велика увага приділялась позашкільним виховним заходам. Так, учні брали участь у святкуванні 100-річчя з дня народження О.С.Пушкіна [13], храмових святах, богослужіннях на честь реформи 1861 p., шкільних паломництвах в святі місця, молебнях за царську родину.
В міських школах навчальний рік розпочинався з 1-20 вересня і закінчувався в кінці травня - на початку червня. Заняття тривали з 8 до 14 годин або з 9 до 16 годин.
Про те, що Миколаїв потребував початкових закладів освіти, свідчить той факт, що на кінець XIX століття 47% чоловіків і 68% жінок дорослого населення міста не вміли читати і писати [14].
Церковні школи в кінці XIX століття переживали процес реорганізації, зустрічаючи при цьому нестачу коштів і вчительських кадрів. Як видно з "Короткого огляду початкової освіти в Херсонській губернії за 1897 рік", найбільш непридатними для ведення навчального процесу шкільні приміщення були в "прилеглій до Миколаєва частині Херсонського повіту" [15].
Кошти на утримання церковних шкіл надходили, як правило, з таких джерел: залишків з минулого року; від єпархіальної Училищної ради, церков, монастирів, причтів, земства, парафіяльних опікунств, волосних і сільських громад, благодійників, плати за навчання [16].
Нестача коштів змушувала завідуючих цер- ковно-приходськими школами брати плату за навчання, яка, зокрема в 1894-95 навчальному році, складала від 30 копійок до 2 рублів на місяць Різдво-Богородичній, Скорботній, Олексіїв- ській, Олександро-Невській, Кладовищенській школах Миколаєва [17].
Безкоштовними були: школи при Свято- Миколаївській (Грецькій) церкві, Симеоно- Агрипининській церквах, скрізь діти бідняків не сплачували за навчання [18].
В Миколаєві в 1897 р. налічувалось 10 цер- ковно-приходських шкіл (522 учні); на 1 жовтня 1901 р. - 8 (544 учні); в 1903 р. - 11 (510 учнів); в 1905 р. -9; в 1907 р. - 12; в 1915 р. - 11 шкіл [19].
Однією з найгостріших проблем функціонування церковних шкіл був дефіцит кваліфікованих вчительських кадрів. Середня зарплата вчителя складала 95 рублів на рік, членів причту, які вчителювали, - 40 рублів на рік [20]. Цих коштів, як правило, було недостатньо, тому у щорічних звітах про стан шкіл наголошувалось на тому, щоб залучати до роботи в них найбільш кваліфікованих кадрів з достатньою зарплатою - до 360 рублів на рік, для вчителів однокласних шкіл і для вчителів другокласних шкіл підвищити зарплату старшому вчителю до 600, другому - до 480, молодшому - до 360 рублів, бо "існуюче забезпечення вчителів церковних шкіл нижче тої бажаної норми і недостатнє за умовами життя в Херсонській єпархії" [21].
Поєднання пастирських і вчительських обов'язків (а звідси і перевантаженість священиків), відсутність виплати пенсії по старості - все це робило професію вчителя непопулярною і непривабливою, особливо в очах молоді. Але, незважаючи на недоліки, у. Миколаєві були "найкраще облаштовані в навчально-виховному відношенні школи Скорботна (мала свій співацький хор) та Різдво-Богородична, вони були зразковими не тільки для міста, але й для всієї Херсонської єпархії" [22]. Багато вчителів і служителів були нагороджені наперсними хрестами, скуфіями, камилавками, срібними медалями "За старанність"