УДК 94(477)

Серединський О.В., Державний архів Миколаївської області

Чорноморське адміралтейське поселення Богоявленськ

у 1790-1861 рр.

Стаття присвячена історії Чорноморського адміралтейського поселення Богоявленськ у 1790-1861 рр. Використовуючи нові архівні документи, автор висвітлює питання про соціально-правове та економічне становище адміралтейських поселенців - основної групи населення Богоявленська. Автор дійшов висновку, що процес розкладу феодально-кріпосницького ладу привів до ліквідації у 1861 р. примусової праці селян і перетворенню їх у вільних сільських обивателів.

The article is devoted to the history of the Black Sea Admiralty settlement in Bogoyavlensk 1790-1861. Using the new archival documents, the author covers questions on social - legal and economic situation of Admiralty settlers - basic group of the population of Bogoyavlensk. The author comes to the conclusion, that the process of decomposition of feudal- serfdom system has resulted in liquidation of forced labor of the peasants in 1861 and their transformation into free agricultural philistines.У кінці XVIII ст. до Російської імперії було приєднане північне узбережжя Чорного моря. Незважаючи на те, що південні райони України швидко заселялися, росли міста, розвивалися ремесла і торгівля, приплив робочої сили сюди був недостатнім, особливо на підприємствах Чорноморського адміралтейства. Для забезпечення потреб Морського відомства у 1790 р. йому були передані села Богоявленськ, Калинівка, Воскресенськ, Покровськ, Богданівка і Знам'янка. У 1820 р. замість Богданівки і Знам'янки адміралтейству були передані села Березнегува- те і Висунськ. Це були особливі населені пункти, жителі яких поєднували працю в сільському господарстві з обслуговуванням підприємств Морського відомства [1].

У цій статті розглянемо докладніше історію села Богоявленська як найбільшого Чорноморського адміралтейського поселення за період 1790-1861 рр.

Це село, яке знаходилося в 12 верстах від Миколаєва, було заселено за "Высочайшим Указом" від 2 липня 1789 р. [2], в наступному році стало адміралтейським поселенням.

Сюди своїм ордером від 25 квітня 1790 р. князь Г.О.Потьомкін повелів поселити заштатних церковнослужителів, які раніш мешкали на території Київського, Новгород-Сіверського та Чернігівського намісництв і, згідно з указом цариці Катерини ІІ від 1 червня 1789 р., були відправлені, разом з сім' ями, в розпорядження адміралтейства і Чорноморського флоту. Добровільно поселилися адміралтейські теслярі, звільнені від служби матроси, солдати-інваліди. Крім цього, у 1794 р. до Богоявленська були переселені з Білорусії майстрові-прядильники, ткачі, гутники Кричевського канатного заводу. У 1795 р. тут проживали сім'ї: вільнопоселених (15 чол. і 10 жін.), заштатних церковнослужителів (349 чол. і 329 жін.), теслярів і майстрів (10 чол. і 14 жін.), кричевських ткачів (68 чол. і 53 жін.), солдат- інвалідів (10 чол. і 6 жін.). Всього: 452 чол. і 412 жін. [3].

Заселення Богоявленська продовжувалося і на початку ХІХ ст. Так, у 1816 р. тут поселили "безписьменных видов людей" 27 чол. з Київської, Полтавської, Херсонської, Харківської, Чернігівської губерній [4]. Бувало, що миколаївські і очаківські міщани, не маючи коштів займатися в місті торгівлею, обзаводилися хазяйством в селі, займалися землеробством і зверталися з проханням у Чорноморську виконавчу експедицію зарахувати їх у поселенці Богоявленська [5]. За ревізією 1816 р. тут мешкало 861 чол. і 761 жін., у 1823 р. - 1006 чол. і 914 жін., а у 1835 р. - 1332 чол. і 1252 жін. У 1843 р. було 509 дворів [6].

Хоч поселенцям надавали спочатку різні пільги, щоб вони змогли обзавестися господарством, відпускали їм провізію до того часу, доки у них з'явився свій хліб, становище їх було нелегким. Жили вони в хатах з покритими землею дахами, які протікали під час дощу, від чого повітря в оселі було вологим і задушливим, а мешканці їх хворіли. Часто були неврожайні роки, що призводило до голоду. Так, доглядач Богояв- ленська в рапорті в канцелярію будівництва Миколаєва від 28 листопада 1794 р. писав: "...Поселенці, деякі з малими дітьми, приходили до мене зі слізним проханням про відсутність у них харчів, діти їх з голоду опухли, просять до майбутнього врожаю про надання їм... казенного провіанту..." Жителі села одержали хліб із миколаївських провіантських магазинів, але тільки у 1797 р. змогли його повернути [7].

Адміралтейські поселенці багато в чому нагадували державних селян, але, залежачи від Морського відомства, мали свою специфіку в управлінні, економічному та політичному житті.

Село Богоявленськ, як і всі інші адміралтейські поселення, було підпорядковано Чорноморському адміралтейському управлінню, а також до 1798 р. - канцелярії будівництва Миколаєва. З початку ХІХ ст. адміралтейські села перебували в безпосередньому віданні Чорноморської виконавчої експедиції, а з 1825 р. - управління Чорноморських адміралтейських поселень, яке знаходилося у Миколаєві і складалося із управителя, письмоводителя та одного канцелярського чиновника. Богоявленськ утворював окрему общину, яка мала власне управління. Сюди Морським відомством призначався доглядач з офіцерів, котрий повинен був слідкувати за порядком, виконанням поселенцями повинностей і про будь-які порушення повідомляти командуванню флоту. Він не тільки зосереджував у своїх руках адміністративну владу над мешканцями села, але в деякій мірі здійснював над ними суд і розправу.

Місцеве управління мало назву "зборная изба", яка після 1845 р. стала іменуватися "сельской расправой". Сільське управління складалося із старости, збирача податків та 8 гласних, які обиралися терміном на три роки з кількох