У 1913 р. Олександра Олександрівна Арсень- єва разом з єфрейтором 57-го піхотного Модлін- ського полку Дмитром Самойловичем Залужним брала участь у підготовці втечі політичних арештантів з Херсонської каторжної в'язниці, за що й була заарештована й вислана з міста [19]. Як бачимо, жінки Півдня України в лавах есерів відігравали не останню роль.

Щодо селянства, то варто підкреслити, що есери ідеалізували його, покладали на нього особливі надії, але революційну роботу в селах вели в міру можливості. Селян приваблювало есерівське гасло "соціалізації землі", що означало скасування приватної власності на землю і перехід її без викупу до сільських общин на за- садах зрівняльного користування. Тому в південних селах України з'явились сільські організації есерів. Наприклад, Нововоронцовська група на початку XX ст. нараховувала 18 осіб, а Бердянська - 14 [20]. До того ж їх діяльність на селі була млявою і неорганізованою.

Так, з копії листа від 26 жовтня 1906 р. від Новобузької організації есерів на ім'я ПА.Коцубея в Одесу до обласної селянської комісії при південноросійському обласному комітеті партії соціалістів-революціонерів дізнаємося, що "з'їзд Новобузького району не відбувся, тому що товариші-селяни не могли з'їхатись у призначене місце і час внаслідок несприятливої погоди" [21]. З першого погляду видно, що це звичайна відписка, яка ще раз підкреслювала незібраність та політичну незрілість селян. Навряд чи погода могла завадити їм обговорити нагальні питання. Ймовірніше всього, не було про що доповідати. До того ж власні господарські проблеми селян цікавили більше, аніж розмови про політику.

Крім робітників та селян, есери намагались заручитися підтримкою солдатів. Так, в Одесі роботу з ними здійснювала військова організація, яка діяла при місцевому комітеті партії соці- алістів-революціонерів. В лютому 1906 р. вийшли дешеві брошури та книги для солдатського читання. Особливою популярністю користувалась книга "Солдатський подвиг", яка була видана накладом в 500 тисяч екземплярів і розповсюджувалась у військових гарнізонах [22]. Однак есерівська агітація у війську до збройного повстання так і не привела.

Для скорішого досягнення кінцевої мети - соціалізму застосовувався терор. Теоретики есерівського вчення В.Чернов, М.Гоц та ін., які жили за кордоном, у програмних документах та численних статтях, що виходили в друкованому органі "Революционная Россия", висловлювались за негайне проведення у безправній Росії в життя тероризму, який є практично єдиним засобом хоч якось приборкати всевладних, безкарних царських насильників [23].

Заклик "Революционной России" не заспокоюватись на дрібній роботі, а віддаватися великій справі - пропаганді терору в масах знайшов підтримку на місцях. В перших числах лютого 190- 6 р. в Одесі відбувся обласний з'їзд членів партії соціалістів-революціонерів. В ньому брало участь від 16 до 20 осіб, де кожний представник від місцевої партії доповідав про її роботу. Також розглядалась процедура здійснення терак- тів. Зокрема відзначалось, що для виготовлення бомб буде влаштовуватись обласна лабораторія. Не заборонялось їх мати і в місцевих комітетах

. Терористичні акти повинні здійснюватись тільки за розпорядженням обласного комітету, а роль місцевих зводилась до надання відомостей про адміністративних осіб, проти яких ці акти виконувались за вироком. Особливість їх здійснення полягала в тому, що місцеві есери завчасно подавали списки осіб, здібних на теракта, а виконували їх особи, прислані з інших районів

.

В 1906 р. есери Одеси підірвали пароплав "Император Николай", а в 1907 р. було підірвано і спалено ще декілька пароплавів [26]. В тому ж році в Херсоні стало відомо про діяльність сестер Софії та Тамари Гінзбург і Катерини За- нудько, причетних до організації замаху на життя імператора [27].

Крім терактів, есери брали участь в експропріаціях грошей і цінностей у банках, приватних квартирах і конторах багатих підприємців. Ось як описував процес експропріації один з учасників миколаївських есерів: "Хотіли пограбувати залізничну станцію. Службовців в цей час було багато, нас 6 чоловік, всі в масках. Іменем партії і бойової дружини ми наказали всім встати зі своїх місць і піднята руки вгору. Потім вишикували їх в ланку і погрожували браунінгами, якщо хтось починав ворушитися. Гроші вкрасти не вдалось, не змогли зламати сейф. Всі розбіглися. Але потім розпочинались муки совісті" [28].

Таке траплялося тому, що до лав есерів вступали всі нетерплячі, хто прагнув негайних змін в суспільстві. Тим паче, що есерівське гасло "В боротьби та отримаєш право своє" обіцяло їм ці зрушення. На практиці виявилось, що деякі представники місцевих осередків не тільки не мали чітких уявлень про шляхи й методи боротьби, але й не були готові до цього психологічно.

В 1907 р. ЦК партії вирішив припинити вищевказані заходи, але деякі місцеві есерівські організації не підтримали такого рішення. Відокремившись, вони організували самостійну партію під назвою "Молода Воля", представники якої з'явились в Одесі та Миколаєві [29].

Як бачимо, есери, що діяли на Півдні України, прагнули свої теоретичні настанови реалізувати на практиці. їм дійсно вдалося залучити до політичного життя частину інтелігенції, учнівської молоді, селянства, робітництва та військових, але успіхів у своїй діяльності так і не досяг- ли. Це пояснювалось, по-перше, несвоєчасним прийняттям програми, організаційних