Дещо осібно, окремо серед опублікованих джерел стоять художні твори письменників- сучасників про Донбас XIX - початку XX ст. Побувавши в Донецькому краю, О.І.Купрін, О.С.Серафімович, інші майстри художнього слова по-своєму осмислили і передали прийдешнім поколінням реалії сучасного їм життя і побуту, умови праці, заробітки тощо. В них в своєрідний, узагальнюючий спосіб маємо замальовки і про причини, хід і наслідки переселення безземельних селян в донецькі степи, створення ними заводів, фабрик, шахт, робітничих селищ [7]. Звичайно, художні твори не є абсолютно точною копією, фотографією життя тогочасної людності. Твори про Донбас письменників XIX - початку XX ст. можна порівняти не з фотографією чи відео, кінострічкою, а з картиною, в якій явища об'єктивного світу пропущено крізь розум і почуття художника слова, узагальнено і подано в мистецькій формі. В будь-якому разі вони є теж своєрідними документами епохи, джерелами вивчення її, оскільки написані і, як правило, вперше опубліковані в досліджуваний період.

Тож опубліковані документи, джерела стосовно Донбасу 1861-1917 pp. подають явища тогочасного життя в дуже загальних рисах. На їхній основі можна просліджувати окремі аспекти проблеми, що вивчається: законодавчий, в якому відбувалися події, деякі описи конкретних виробничих чи суспільних процесів, змін, результати промислового освоєння, заселення краю, статистичні дані. Проте опубліковані матеріали не відбивають повної картини процесу урбанізації Донбасу у початковій його стадії на рівні підприємств, робітничих селищ, нечисленних тоді міст. Основна частина документів про діяльність конкретних заводів, шахт, фабрик не опублікована. Вони зберігаються у центральних і місцевих архівах.

Особливістю архівних джерел є неповнота їхнього збереження, про що вже зазначено вище. До цього слід додати ще одну деталь стосовно архівів. Протягом усього часу існування колишнього СРСР партійні архіви діяли окремо від державних. Зважаючи, що РСДРП, як і інші політичні партії, не була правлячою до 1917 p., а прийняті більшовиками рішення не мали державного значення, використання матеріалів колишніх партійних архівів для вивчення зазначеної проблеми вважаємо недоцільним. Характер даного дослідження не передбачає змалювання, опис і аналіз страйкової боротьби. Урбанізація - процес мирний, творчий, процес розвитку, а не насильницької руйнації громадського багатства. Цим же зумовлене обмежене використання матеріалів поліції, жандармерії.

З питань урбанізації Донбасу доцільно використати документи, що містяться у сховищах Державних архівів Дніпропетровської, Донецької та Луганської областей. Зокрема, важливе значення має фонд 11 "Канцелярія Катеринославського губернатора" (Держархів Дніпропетровської області). Ця установа створена указом Сенату від 8 жовтня 1802 р. і здійснювала контроль і керівництво політичним та економічним життям губернії, діяльністю державних установ і громадських організацій. Цей фонд містить листування, офіційні документи, які надходили з центру, звіти та інші матеріалі службового характеру, що надсилалися до центральних установ Російської імперії і особисто імператору. На жаль, у фонді не збереглися документи за 1802- 1870 pp.

У фоцці 20 "Катеринославське губернське правління" вміщено документи, в яких відображено міське життя, становище робітників на різних підприємствах. У фондах 23 "Канцелярія старшого фабричного інспектора Катеринославської губернії" і 33 "Катеринославське губернське у справах про товариства і спілки присутст- віє" знаходимо різноманітні матеріали стосовно реагування на скарги робітників, зміни адміністративних кордонів населених пунктів тощо. В цих документах є чимало конкретних відомостей статистично-описового характеру. Зібрані за різний час порівнювані дані дають можливість простежити процес урбанізації Донецького краю другої половини XIX - початку XX ст. У фонді 463 є зібрання узаконень і розпоряджень Тимчасового уряду, документи адміністрації Дніпровського, Єнакіївського металургійних заводів Півдня Росії.

Неповнота інформації матеріалів фондів Державного архіву Дніпропетровської області пояснюється частковою втратою матеріалів стосовно досліджуваної теми, а також тим фактом, що зміни адміністративно-територіального поділу в радянський період супроводжувалися одночасною передачею матеріалів до відповідних установ в інших областях України. Саме цей факт спонукав дослідника звернутися до відповідних матеріалів у фондах Державних архівів Донецької і Луганської областей.

Матеріали Державного архіву Донецької області, на наш погляд, доцільно розподілити на кілька груп за фондоутворювачами:

Документи установ станового і земського самоврядування (фонд 4).

Документи підприємств і організації й промисловості і транспорту (фонди 3, 6, 27, 29, 38, 70, 117, 119, Р - 43). У справах цих численних фондів є звіти про фінансово-господарську діяльність різних товариств, установ, організацій, заводів, копалень, рудень, Маріупольського торговельного порту, які відображають заняття міського населення.

Документи фінансово-кредитних установ (фонди 131 і 116).

Документи навчальних закладів: Юзівсь- кого початкового училища (ф. 37), Юзівського першого міського двокласного училища (ф. 34), Юзівського початкового міського училища (ф. 33) тощо. Ці та інші фонди вміщують матеріали про задоволення освітньо-культурних потреб населення, особливо на початку XX ст., коли асигнування на цю справу з боку Російської держави зросли, але виявилися недостатніми навіть для розв'язання проблеми письменності в конкретному регіоні, не кажучи вже про всю країну. Так само було і з іншими культурними запитами жителів Донбасу.

У Державному архіві Луганської області увагу дослідника привертають матеріали Луганського казенного чавуноливарного заводу (ф. 1) за 1795-1887 pp. Назва заводу змінювалася протягом цього часу, але постійно завод виробляв потрібну для російської армії і флоту продукцію. Навколо цього заводу і склалося те поселення, яке переросло в місто Луганськ, саме тут започатковано промислове виробництво чорних