УДК [94 (477.7) (1-22)]: 338.22 "1921/1929" Тригуб П.М.

Південноукраїнське село в період нової економічної політики

У попередній статті [1] автор аналізував становище в південноукраїнському селі у 1921 - першій половині 1923 рр., дійшовши до висновку, що, незважаючи на декларування нової економічної політики, більшовицька влада продовжувала діяти воєнно-комуністичними методами. Лише у другій половині 1923 р. ситуація на Півдні України покращилась. Почалося відновлення зруйнованого війною господарства, збільшилися посівні площі та кількість худоби порівняно з голодними 1921-1922 рр., однак валовий збір зерна коливався в залежності від кліматичних умов (табл. 1).

Таким чином, у 1924 р. в окрузі посівні площі збільшилися на 32,9% порівняно з 1921 р., кількість коней - на 17,1%, великої рогатої худоби - на 34,6%, кіз та овець - у 2,4 рази.

Про поліпшення економічної ситуації на Півдні України говорилось у зведенні Одеського губкому КП(б)У за липень 1923 р.: "Настрій серед селянства цілком задовільний. У зв'язку із закінченням податкового року і непоганим врожаєм спостерігається деяке піднесення. Помітним було незадоволення трудгужподатком. Серед селянства міцний інтерес до сільськогосподарської виставки. Намітилась тенденція, яка при вмілому підході може бути використана для розвитку колективізації. В деяких випадках господарства об'єднуються за родинною чи сусідською ознакою, на умовах рівності та певної пропорції для обробітку землі. Але спостерігається тенденція, яка може привести до посилення міцних куркульських елементів (обмін робочої сили на насіння, здача землі за оренду чи насіння). Не дивлячись на те, що бідняцькі господарства мають від цього певну вигоду, перевага залишається на боці більш міцних господарств" [3].

Настрій селян також значно покращився через підвищення ціни на хліб. Якщо в серпні 1923 р. вони

віддавали 3 пуди зерна за один аршин ситцю, то у вересні - 1 пуд. Встановлений твердий еквівалент грошової заміни натурального продподатку, що стало вигідним селянству. У тому ж році введено єдиний сільськогосподарський податок (ЄСГП) для селянства замість численних зборів. Стягнення його виявилось настільки серйозною проблемою, що питання про ЄСГП постійно стояло на порядку денному загальних зборів сіл, сесій Рад, засідань виконкому і КНС. У зв'язку з недородом селяни вимагали зниження платежів, порушуючи клопотання про це перед районною й окружною владою.

Господарське життя південноукраїнського села в цілому було на піднесенні, хоча цьому заважали неврожаї, рутинний спосіб ведення землеробства. Після голодних 1921-1922 рр. неврожайними були 1924, 1925, 1928 роки. Наприклад, у Семенівці Лисогірського району Первомайської округи у 1925 р. з 1018 десятин жита повністю загинуло 234 або 23%, на 240 десятинах сходи знищені на 50%; решта посівів була заражена гессенською мухою. З 1819 десятин ячменю залишилось усього 60, з 410 десятин ярої пшениці - 10, загинула частина посівів кукурудзи, соняшника та інших культур [4].

Сільське господарство Півдня України зазнало значних втрат від неврожаю у 1928 р. Частина населення голодувала. Зокрема у Благодатнівському районі Первомайської округи з 36690 чоловік дорослого населення віком понад 14 років потребували допомоги 2050, з 23644 дітей - 1773. Протягом року помер 671 чоловік. З 21458 голів робочої худоби і корів 2840 було нічим годувати, на допомогу району виділено 1211008 крб. готівкою та продуктів на суму 100360 крб. Повсюдно відкривалися пункти харчування, запроваджувалися громадські роботи, надавалася відстрочка від сплати податків [5].

Наслідки неврожаїв могли б бути менш відчутними, якби в достатній мірі використовувалася нова техніка, досягнення передової на той час агрономічної науки, хоча нерішучі спроби у цьому плані мали місце. Трактори у 20-х роках для багатьох селян були дивиною. Наприклад, у згаданій вище Семенівці тільки у 1926 р. з'явилися перші 4 трактори, що викликало численні розмови серед селян: "Де один рік походить трактор, там уже земля ніколи не буде родити. Гази, що виходять з нього, псують землю і отруюють її". Однак більша частина мешканців села доброзичливо ставилась до нової техніки, яка "руйнувала патріархальний побут села і нагадувала про нову еру машинізації" [6].

З іншої сільськогосподарської техніки в селі нараховувалося 18 кінно-приводних молотарок, 2 молотарки з нафтовими двигунами, 135 жаток, 122 рядові і 3 розкидні сівалки, 584 вози, 59 букерів, 486 плугів, 837 борін (у селі в 1926 р. лічилось 1014 господарств і 4470 мешканців). Засобом впровадження нової агротехніки були показові поля (у 1924 р. - 10,5 га, у 1925-му - 14, 1 га). Врожай озимих на них виявився на 50% вищим, ніж у сусідів, а просапних - на 25%. За цими полями спостерігав агроном райземуправління.

В період непу поглибилося соціальне розшарування села. Збільшилось число селян без худоби: у 1921 р. на Первомайщині їх було 11%, у 1923 р. - вже 27,7%. Зокрема, у Воєводському Костянтинівського району у січні 1927 р. з 488 господарств нараховувалося 281 (57,6%) бідняцьких, 129 (26,4%) середняцьких і 78 (16%) заможних [7].

У 1924 р. складено економіко-статистичний опис німецького села Ландау Миколаївської округи. Землі в селі нараховувалося 7010 десятин. Озимини посіяно 722 десятини, ярових - 3157. Виноградників, садів, городів, посівів інших спеціальних культур не було, за винятком присадибних ділянок. Лише незначна частина господарств вводила сівозміну, наближаючись до шестипільної, а також займалася інтенсифікацією землеробства: чорних