Певне значення у громадському й особистому житті громадян мала церква. Зокрема, в Семенівці знаходилися дві релігійні общини - православна і єврейська. У православній нараховувалося 922 чоловіки, 1031 жінка [42]. Окружна газета так писала про це: "Помічається великий вплив попа на селян. Це на одному полюсі, а на іншому групуються нові сили, свідома частина молоді - навколо комсомола і сельбуда. Ця група вперто йде вперед з книгою й газетою в руках, веде відсталу частину села і має значні досягнення. Щовечора переповнений молоддю сельбуд свідчить про це" [43].

Перший серйозний конфлікт між православною общиною і властями відбувся у 1922 р. у зв'язку з декретом ВУЦВК про вилучення церковних цінностей. Як говорилося у зведенні Одеської губернської надзвичайної комісії, ця акція значно погіршила політичне становище Первомайського повіту: "Селянки скрізь кричать про те, що комуністи грабують їх святі храми. Вилучення проводилось всупереч повітвиконкому, за ініціативою військових частин, керованих наказом Харківської військової округи. Вилучення було проведене безсистемно, квапливо, без попередньої обробки думки селян, у святкові дні, коли селяни більш усього зайняті релігійними обрядами. Настрій селян підігрівали біженці з Поволжя, які нашіптували: "Все грабують і нам нічим не допомагають".

Церковна рада Семенівки чинила опір цим діям, за що була заарештована і віддана до суду революційного трибуналу. За членів ради вирішив вступитися сільський сход, який 25 травня 1922 р. порушив клопотання про звільнення з-під арешту Микити Литвиненка, Андрія Мазаєва, Євдокима Мазаєва Федора Кияшка, бо "вони дійсно ні в яких політичних контрреволюційних виступах, організаціях, бандах не брали участі" [44].

Вилучення цінностей у Первомайському повіті було завершено до 1 червня 1922 р. З початку кампанії поступило 2 золотники 60 долей золота, 190 крб. 50 коп. срібних монет, 21 пуд 33 фунти 22 долі срібла, 5 фунтів 20 золотників невизначеного металу [45].

У 1929-1930 рр. провадилась кампанія по закриттю церков, зокрема і в Семенівці. Мешканці села навіть не заперечували проти зняття дзвонів, "оскільки це потрібно для промисловості, але залиште нам церкву" [46]. Однак 6 березня 1930 р. Первомайська окружна Рада вирішила задовольнити "клопотання трудящого населення села Семенівки Благодатнівського району і закрити церкву, передати приміщення останньої для використання під культурно-освітні заклади". Сільрада здала церковні дзвони вагою 813 кг до Рудметалторгу. Вартість їх - 569,1 крб., з них 28,45 крб. пішло на атеїстичну роботу, 540,65 крб. - на культурно-освітні потреби (кіно, гучномовці, бібліотеки) [47].

Таким чином, починаючи з другої половини 1923 р. у південноукраїнському селі ситуація змінилась. У господарській діяльності відбувся перехід на рейки товарно-грошових відносин, підвищиласяпродуктивність праці селян, але становище залишалось нестабільним. Село Півдня не могло себе повністю забезпечити хлібом, частина населення хронічно голодувала. Проте, до 1927 р. ринкова кон'юнктура була сприятливою для селян, зокрема заможних, які давали значну кількість товарного хліба. Одночасно на основі добровільності виникали колективні господарства, які, однак, не відігравали значної ролі в економічному житті села. Більшість селян бажала мати індивідуальне господарство.

Відновили свою діяльність конституційні органи влади, регулярно проходили перевибори сільських Рад, хоча частина населення або не брала в них участі за власним бажанням, або позбавлялась виборчих прав за політичними чи іншими мотивами. Значною залишалася роль сільських сходів, які вирішували питання місцевого господарського, культурного та духовного життя села, поступово розширювалася мережа культурно-освітніх та лікувальних закладів, ліквідовувалась неписьменність населення.

Поворот, здійснений у 1929 р. щодо селянства, та насильство над їх життям, майном і душами, привели до згортання нової економічної політики, заміни її репресивною командно-адміністративною системою, що негативно вплинуло на життя як південноукраїнського села, так і всього сільського населення України.

Література

Тригуб П.М. Південноукраїнське село в період переходу від політики воєнного комунізму до нової економічної політики (1921 - перша половина 1923 рр.) // Наукові праці МФ НаУКМА. - Миколаїв: Видавничий відділ МФ НаУКМА, 1999. - Т. 2. - С.43-51.

Тригуб П.Н., Шевелев В.М. Сельскохозяйственное товарищество "Новокрасненское": Страницы истории. - Николаев, 1994. - С.7.

Державний архів Одеської області (далі - ДАОО), ф.П-3, оп. 1, спр. 584, арк. 14.

Ibid., ф.Р-1121, оп. 1, спр. 33, арк. 11; спр. 47, арк. 2.

Центральний державний архів вищих органів державної і державного управління України (далі - ЦДАВОУ), ф. 37, оп. 1, спр. 56, арк. 34-35.

Селянська правда. - 1926. - 9-11 травня.

Державний архів Миколаївської області (далі - ДАМО), ф.Р- 2199, оп. 11, спр. 183, арк. 17.

Ibid., ф.Р-985, оп. 1, спр. 751, арк. 157, 162.

ДАОО, ф.Р-П-3, оп. 1, д. 1349, л. 6-7.

ДАМО, ф.Р-102, оп. 1, спр. 102, арк.6.

Ibid., ф.Р-680, оп. 1, спр. 3, арк. 12; ф.Р-102, оп. 1, спр. 852, арк. 491; ф.Р-596, оп. 1, д. 415, арк. 41.

Тригуб П.Н., Шевелев В.М. Вказ. праця. - С. 7-8.

ДАОО, ф.П-3, оп. 1, д. 38, л. 69-73.

ДАМО, ф.Р-102, оп. 1, спр. 508, арк. 14.

Ibid., ф.Р-2204, оп. 1, спр. 91, арк. 12; ЦДАВОУ, ф. 27, оп. 1, спр. 157, арк. 77; спр. 158, арк. 2.

ДАОО, ф.Р-1121, оп. 1,