Таким чином, на рубежі століть українська ліберально-демократична інтелігенція здобула визнання як безумовного лідера національно- визвольного руху. Вона була основною рушійною силою національно-культурного руху, закладаючи таким чином ідейні основи консолідації української нації в її новітніх формах. Керуючись гаслом національного пробудження українського народу, популяризуючи українську мову, літературу, історію, захищаючи інтереси українців у різних урядових і громадських установах, впроваджуючи українську мову у шкільне навчання, українська інтелігенція тим самим сприяла формуванню у народних масах ідеї про незалежне, самостійне державне життя.

Література

Історія України / В.Ф.Верстюк, О.В.Гарань, О.І.Гуржій та ін; Під ред. В.А.Смолія. - К.: Альтернативи, 1997. - С. 139.

Md. - С. 151.

Культурне відродження в Україні. - Львів: Астериск, 1993. - С. 87.

Історія України. - С. 154.

Журнал Черниговского губернского земского собрания ХХХІІІ сессии очередного созыва 1897 г. - С. 860.

Киевская старина. - 1905. - № 1. - С. 32.

Южные записки. - 1904. - № 25. - С. 3.

Волощенко А.К. Нариси з історії суспільно-політичного руху на Україні в 70-х - на початку 80-х р. XIX ст. - К., 1974. - С. 148.

Md. - С. 150.

Світло. - 1911. - № 11. - С. 69.

Съезд по народному образованию // Журнал Министерства