Особливістю функціонування Одеської духовної семінарії на відміну від інших було те, що тут навчалися юнаки з інших країн - болгари, серби, хорвати, словенці, греки, румуни, волохи. Синод пропонував підвищити стипендії іноземцям, для кращої адаптації помістити їх в приватних пансіонах під наглядом наставників, які володіли відповідними мовами. У січні 1857 р. було затверджене рішення Синоду про щорічне асигнування 11025 руб. на навчання іноземних студентів в духовних навчальних закладах. З цього року навчання іноземців стало системою, а число студентів збільшилось [16], хоча студен- ти-іноземці навчались в семінарії і раніше. Так, у вересні 1840 р. було отримане розпорядження "прийняти 4 присланих із Болгарії вихованців і помістити їх на державне утримання на штатні вакансії..." [17]. А вже в 1848 р. "шестеро із болгар за Височайшим повелінням утримуються коштами самої семінарії. По закінченні курсу

Література

Стрельбицкий И. Летопись Одесской духовной семинарии (1838-1885): К материалам для истории семинарии. Ч. 1. - Одесса, 1913.

Кравченко АН. И свет во тьме светит... - Одесса: ОКФА, 1996.

Внутренние известия // Одесский вестник. - 1838. - 3 октября. - С. 988.

Мацеевич Л. Исторические заметки об Одесской духовной семинарии // Прибавление к Херсонским епархиальным ведомостям (далее - ХЕВ). - 1894. - № 10.-Є. 204.

Там само. - 26 октября. - С. 1060.

Бевзюк H. "Не предавайте меня забвению..." // Вечерняя Одесса. - 1991. -22января. - С. 3.

Стрельбицкий И. Вказ. праця. - С. 58.

За 75 лет // Одесский листок. -1913.-3 октября. - С. 2.

Михневич ИГ. Исторический взгляд на учебные заведения Новороссийского края и Бессарабии. - Одесса, 1843. - С. 50.

наук вони вступають в звання народних вчителів і проповідників слова Божого в своїй Вітчизні" [18].

У 1857 р. в Одесі відкрили пансіон для іноземних студентів. їх життя нормувалось правилами семінарського статуту, хоча й були деякі винятки. Так, болгарам дозволялось ходити по місту в національному одязі, бувати в театрі, жити на приватних квартирах [19]. У вільний від занять час вихованці грали в м'яча або прогулювались в саду. На богослужіння ходили в найближчу Покровську церкву, де молились разом із своїм вихователем. Багато з випускників- іноземців стали вчителями, діячами визвольного руху на Балканах, богословами, вченими, громадськими діячами.

Отже, підсумовуючи все вищесказане, можна зробити висновок, що Одеська духовна семінарія в першій половині XIX ст. була тим закладом, який забезпечував середню духовну освіту й здійснював активну просвітницьку діяльність. Високий рівень організації навчально-виховного процесу дозволяв її випускникам здобувати глибокі й міцні знання релігійного й світського характеру, що в свою чергу давало їм можливість продовжувати навчання у вищих духовних закладах.

10. Преосвященный Иннокентий Борисов и Херсонская, ныне Одесская, духовная семинария // Прибавление кХЕВ. - 1907.-Х» 10. -С. 321.

И. Там само. - С. 323.

150 років Одеської духовної семінарії (Історичний нарис) // Православний вісник. - 1988. - № 11. - С. 9.

Преосвященный Иннокентий Борисов -С. 320.

50-летний юбилей Одесской духовной семинарии // Одесский вестник. - 1888. -3 октября. - С. 2.

Стрельбицкий И. Вказ. праця. - С. 30-31.

Кравченко АН. Вказ. праця. - С. 240.

Стрельбицкий И. Вказ. праця. - С. 25.

Ляликов Ф. Исторический и статистический взгляд на успехи умственного образования в Новороссийском крае // Записки Одесского общесва истории и древностей. - Т. 2. - Отд. I. - Одесса, 1848. - С. 337.

Кравченко АН. Вказ. праця. - С. 245.

Надійшла до редколегії 19.05.2003р.