У березні 1941 р. учні першого набору шкіл ФЗН завершили своє виробниче навчання. З 15 до

травня 1941 р. проходили перші кваліфікаційні випробування, які продемонстрували ефективність нової системи підготовки робітничих кадрів. Так, гарних успіхів досягли гірничі школи ФЗН Ворошиловградської області, в яких близько 90 % випускників на кваліфікаційних випробуваннях отримали відмінні та добрі оцінки. Незважаючи на те, що навчальна програма була розрахована на підготовку робітників 3-го розряду, значна кількість випускників отримала і більш високі розряди. Так, по Сталінській області з 7 542 випускників, що здавали випробування на розряд 1 811 отримали 3-й розряд, 3 696 - 4-й розряд, 1 353 - 5-й розряд, 422 - 6-й розряд, а 163 навіть - 7-й розряд [29]. У травні місяці 1941 р. відбувся перший випуск молодих спеціалістів. Завдяки цьому народне господарство регіону отримало

тис. кваліфікованих працівників.

З початком Великої Вітчизняної війни роль фахової освіти зросла. Від неї значною мірою залежало розв' язання кадрової проблеми, що загострилася внаслідок масових мобілізацій. Народному господарству катастрофічно не вистачало робочих і працівників усіх рівнів кваліфікації.

Головне управління м. резервів при РНК СРСР уже 23 червня 1941 р. звернулося до всіх учнів та співробітників навчальних закладів із закликом зберігати дисципліну, порядок та організованість у роботі училищ та шкіл в умовах війни проти гітлерівської Німеччини [30].

Незважаючи на декларативний характер, звернення чітко визначало програму дій в умовах війни та перебудови промисловості на воєнний лад. Зокрема, наголошувалося на необхідності концентрації всіх сил для забезпечення переходу навчальних закладів трудових ресурсів від навчально-виробничої діяльності до виключно виробничої для задоволення потреб воєнної промисловості при дотриманні високих показників у виробництві та якості продукції.

До того ж, задля забезпечення виконання виробничих завдань, пов'язаних з потребами воєнного часу, Президія Верховної Ради СРСР 26 червня 1941 р. видає постанову «Про режим робочого часу працівників та службовців у воєнний час», згідно з якою діти, які не досягли 16 річного віку, можуть бути притягнені до обов'язкових понаднормових робіт тривалістю не більше 2 годин на добу. Якщо порівнювати з працівниками та службовцями підприємств та інших установ, то вони зобов'язувалися працювати понаднормово в обсязі від 1 до 3 годин на добу [31].

У зв'язку із воєнною ситуацією в липні 1941 р., були переглянуті строки й умови прийому молоді у ремісничі і залізничні училища. Замість запланованого до війни періоду з 5 по 20 серпня 1941 р. прийом проходив з 15 липня по 1 серпня. Приймалася молодь чоловічої статі у віці 14-16 років, жіночої - 15-17 років, прийом дівчат проводився без обмеження. Учні з почину комсомольців відмовилися від канікул, що сприяло введенню жорсткого контролю за плинністю контингенту.

Водночас Постановою РНК СРСР від 16 листопада 1941 р. були відмінені відрахування із загальної суми прибутків до фонду училищ і шкіл ФЗН, який використовувався для розвитку культурно-побутової сфери навчальних закладів і преміювання кращих педагогів та учнів [32], що, з одного боку, дозволило спрямувати додаткові кошти до держбюджету країни, а з другого - у цілому негативно позначилося на матеріальному стані учнів. Додаткова матеріальна підтримка надавалася державою лише тим учням, які були залучені до виробництва зброї. Так, з одної третини до половини загальних прибутків навчальних закладів збільшувалася плата учням ремісничих і залізничних училищ, які виконували замовлення з випуску елементів боєприпасів та озброєння [33].

На початку 1941/1942 навчальному році в Донбасі функціонувало 39 ремісничих і залізничних училищ і 129 шкіл ФЗН, у яких навчалося 69620 підлітків [34].

Перед системою трудових резервів постало завдання прискореної підготовки кадрів. Були переглянуті навчальні плани, програми, форми і методи навчання. Учні ремісничих і залізничних училищ переводилися на виробниче навчання, яке тривало вісім годин щоденно. Вивчення теоретичних дисциплін скорочувалося, виробнича практика була підпорядкована виконанню конкретних урядових оборонних завдань.

У перші місяці навчально-виробничої діяльності завдання училищ та шкіл були спрямовані на запобігання зривам державних планів підготовки кваліфікованих робітників. Значна частина учнів шкіл ФЗН у перші ж дні навчання були задіяні на будівництві оборонних споруд і до місць навчання не повернулися.

Учні шкіл ФЗН, ремісничих та залізничних училищ, які заступали кваліфікованих робітників, забезпечували ритмічну роботу промислових підприємств Донбасу. Лави трудівників поповнювалися за рахунок дострокового випуску учнів ремісничих училищ та шкіл ФЗН. Навчальні заклади трудових резервів лише Сталінської області дали виробництву десятки тисяч кваліфікованих робітників масових шахтарських професій, зокрема 8,99 тис. вибійників і кріпильників, 425 машиністів електровозів, 1,74 тис. мотористів, 970 бурильників і запальників,

тис. 725 прохідників [35]. Усі ці заходи надали змогу забезпечити ще майже на 25 % від потреб у робочій силі промислові підприємства [36].

Водночас наближення лінії фронту до промислових зон регіону зумовило необхідність створення оптимальних умов для зближення виробничого процесу та навчання. Разом з директивою РНК СРСР та ЦК ВКП(б) від

9 червня 1941 р. [37] про переведення життя країни, відповідно до норм воєнного часу, у прифронтових зонах з'явилося ще одне завдання - підготовка промислових підприємств та