З 1993 року в структурі Кабінету Міністрів України функціонує сектор у справах жінок, охорони сім'ї, материнства та дитинства, який створювався для того, щоб спільно з міністерствами, громадськими організаціями та вченими розробляти заходи по забезпеченню соціальних і правових гарантій рівних можливостей чоловіків і жінок.

У Верховній Раді 13-го скликання (1994- 1998) працював Підкомітет з питань правового статусу жінок, сім і та дитинства у складі Комітету з питань прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин. Комітет з охорони здоров'я, материнства і дитинства діяв і у Верховній Раді 14-го скликання (1998-2002).

В 1996 році було створено Міністерство України у справах сім'ї та молоді, де провідне місце займало управління у справах жінок, яке складалося з двох відділів: відділу соціально- правової роботи серед жінок та відділу сприяння громадській та культурно-просвітницькій діяльності жінок. Одним з головних завдань його діяльності було визначення загальної стратегії та пріоритетних напрямків державної політики стосовно жінок, а також вироблення конкретних заходів, спрямованих на поліпшення їх становища в сім'ї та суспільстві, на створення рівних можливостей для чоловіків та жінок у всіх сферах життєдіяльності суспільства [11].

При Міністерстві почала діяти Координаційна рада у справах жінок (з 1997 року) та Рада рівних можливостей (з 1998 року), які забезпечують зв'язок між органами державної влади та громадськими інституціями у вирішенні питань жінок. До Координаційної ради увійшли представники всіх існуючих на даному етапі 20 всеукраїнських жіночих громадських організацій [12], керівники національних та міжнародних жіночих програм, представники регіональних жіночих об'єднань.

В 1999 році у зв'язку з реформуванням системи державного управління Міністерство України у справах сім'ї та молоді було реорганізовано в Державний комітет України у справах сім'ї та молоді (голова - Довженко В.І.)

Хронологія створення і реформування державних органів з питань жінок, материнства і дитинства в системі законодавчої і виконавчої влади незалежної України висвітлена в монографії Мельник Т.М. 'Тендерна політика в Україні" [13].

У 1997 році Міністерство України у справах сім'ї та молоді спільно з іншими міністерствами та відомствами і громадськістю підготували "Національний план дій щодо поліпшення становища жінок в Україні і підвищення їх ролі в суспільстві на 1997-2000 рік". Цей план, основною метою якого було створення конкретних механізмів для поліпшення становища жінок та

Література

1. Кесіора H. Законодавче забезпечення прав жінок в Україні: Декларація та реальність // Людина і полі- підвищення їхньої ролі у суспільстві, оув затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 8 серпня 1997 року № 993 [14].

5 березня 1999 року Верховна Рада України схвалила "Декларацію про загальні засади державної політики України стосовно сім'ї та жінок", за якою головними напрямами державної політики України стосовно сім'ї та жінок є наступні: розроблення та удосконалення законодавства з питань становища сім'ї та жінок відповідно до норм міжнародного права; включення жінок в усі процеси розвитку сучасного суспільства, залучення їх до розроблення і прийняття економічних, політичних, соціальних і правових рішень на всіх рівнях державної влади та місцевого самоврядування; підвищення ролі жінки у національно-культурному, соціально-еконо- мічному, духовному розвитку суспільства та в процесі державотворення [15].

Про активне здійснення державної політики свідчать і внутрішні дії в країні, а саме:

підписання Президентом Указу "Про підвищення соціального статусу жінок в Україні" від 25 квітня 2001 року, в якому, зокрема, зазначається: "Визначити одним із головних напрямів діяльності органів виконавчої влади реалізацію державної політики щодо поліпшення становища жінок, створення більш сприятливих умов для забезпечення жінкам рівних з чоловіками можливостей брати участь у політичному і сус-пільному житті держави" [16];

опрацювання законопроекту "Про державні гарантії рівних прав і можливостей жінок і чоловіків", експертиза якого завершена в Раді Європи;

прийняття Кабінетом Міністрів "Національного плану дій щодо поліпшення становища жінок та сприяння впровадження тендерної рівності у суспільстві на 2001-2005 роки" від 6 травня 2001 року №479 [17].

Отже, побудова в Україні правової, соціально розвинутої держави - дуже складне завдання, здійснення якого буде залежати від створення нових політичних та правових інституцій, які будуть продовжувати політику впровадження рівноправного становища жінок та чоловіків у всіх сферах життєдіяльності суспільства, сприятимуть діяльності неурядових жіночих організацій та динаміці їх розвитку.

тика. - 1999. - № б. - С.61-64; Дармограй H.M. Культура державотворення в Україні: тендерний аспект // Статистика України. - 2002. - № 1. - С. 29- 34; Чубар Л. Права жінок в Україні як суб'єкт право- ізиіи jaAMUiy „y iipaeu ? r.pairu-1. — — j. —

C. 12-14.

Аніщук H. Правове становище українських жінок в історичному минулому // Право України. - 2002. - №3. -С. 155-157.

Полешко А Рівність прав і можливостей чоловіка та жінки в суспільстві // Право України. - 2000. - № 4.

С. 20-22, Хрисанова С.Ф. Рівність прав жінок і чоловіків в Україні: Правові аспекти // Жінка в Україні: Міжвідомчий науковий збірник / За ред. АІКомарової та ін. -Т. 23. -К., 2001. - С. 343-348.

Закон