розгорнута їх характеристика була наведена в черговій публікації О.Віста "Заметка о новом проекте устава общеобразовательных учебных заведений Министерства народного просвещения". Автор зазначав, що обнародувані два проекти з устрою народних училищ: "Первый составлен особою комиссиею и, следовательно, во многом противоречит второму, изданному ученым комитетом" [16]. Він вважав достоїнством обох проектів передбачене ними скасування тілесних покарань в училищах. О.Віст проаналізував проект Міністерства народної освіти, виявивши його основний недолік: "Все эти училища имеют одну формальную цель - воспитание человека путем преподавания разных знаний в более или менее сжатом объеме. При этом отодвинута на второй план материальная цель, т.е. приобретение в известной степени сведений, пригодных для практической жизни" [17].
Нарешті у 1864 р. два найважливіших документи були опубліковані на сторінках центральної і регіональної преси "Положение о начальных народных училищах" і "Устав гимназий и прогимназий". Перший з них, затверджений у червні, дозволяв відкривати початкові школи як громадським установам, так і приватним особам. Статут гімназій вводив принцип формальної рівності в середній освіті для всіх станів і віросповідань, що, безумовно, відповідало інтересам розвитку держави. За новим статутом колишні гімназії розділялися на класичні і реальні. Крім того, створювалися і прогімназії, що мали скорочений курс навчання, рівний першим чотирьом класам гімназії. Гімназії засновувались передусім в губернських містах, а в інших створювались внаслідок потреби і можливості забезпечити їх вчителями.
На сторінках регіональної преси з питання про середню освіту розгорнулась гостра боротьба між прихильниками реального і класичного напрямків. Перші наполягали на розширенні викладання природних наук і сучасних іноземних мов. Другі вважали за необхідне зберегти орієнтацію на вивчення класичної старовини як основи європейської культури. У середині 60-х рр. XIX ст. дискусія в пресі з питання про гімназії велась особливо енергійно. Так, "Одесский вестник" присвятив новому документу "Заметку по поводу нового устава гимназий", автором якої був М.Стрельцов. "После долгих ожиданий мы увидели, наконец, в печати новый устав гимна- зий. Не будем рассматривать тех сторон устава, которые прямо не относятся к предлагаемому вопросу: наш вопрос в том, насколько ожидания общества могут быть удовлетворены разделением гимназий на классические и реальные?" [18], - писав автор. У цілому М.Стрельцов не був противником такого розподілу, але вважав, що для Одеси як майбутнього університетського міста необхідні класичні гімназії.
Іншу позицію з цього питання займав "Полицейский листок Керчь-Еникольского градоначальства". У газеті зі статтею "Какая для Керчи полезна гимназия: классическая или реальная?" виступив публіцист М.Рещиков, який гаряче відстоював переваги реальної освіти [19]. Цю тему не обійшов увагою і "Николаевский вестник", на сторінках якого статтю "О реальном и классическом образовании" вмістив В. За- рудний [20]. Загалом аналіз публікацій з цього питання дозволяє зробити висновок, що у більшості торгових центрів, за винятком Одеси, знайшли підтримку реальні гімназії, які, на думку авторів, більш грунтовно готували випускників до життя в Росії після проведення в неї низки реформ.
Одночасно з підготовкою реформи початкових училищ і гімназій велась розробка нового статуту університетів, що займали провідне місце у системі освіти. Вони давали кадри чиновників всіх ланок, лікарів, вчителів тощо. У них розвивалась наука. Положення про обмеження прав університетів, що урізували автономію університетів і корпоративні права студентів, які містились в університетському статуті 1835 р., у 60-ті рр. XIX ст. вже не сприймалися молоддю. Перегляд статуту став однією з вимог студентських заворушень, що прокотились по країні.
У період підготовки нового університетського статуту почало посилено обговорюватись питання про відкриття університету в Одесі. "Одесский вестник" виступив з програмною статтею "Один из живых вопросов Новороссийского края" [21]. У статті рішуче ставилось питання про необхідність перетворення ліцею в університет. Численні кореспонденції про доцільність відкриття університету в Одесі негайно заповнили сторінки газети. Однак, коли питання про відкриття університету здавалось майже вирішеним, "Одесский вестник" 25 січня 1862 р. вмістив несподівану для багатьох інформацію. Газета повідомила читачів, що згідно з чутками, "не существующему пока, но с нетерпением ожидаемому Новороссийскому университету суждено осуществиться не в Одессе, а в Николаеве" [22]. Дещо заспокоївшись, редакція повернулась до цього питання вже більш рішуче й оптимістично. "Одесский вестник" заявив: "Но, если для Одессы университет почти столь же важен и нужен, как Одесса для университета, то не мешало бы и нам, жителям ее, серьезно подумать о том, как бы его сохранить для себя" [23]. Надалі редакція газети успішно справлялася із завданням формування громадської думки на користь відкриття університету в адміністративному центрі.
Новий університетський статут 1863 року надав вищим учбовим закладам країни досить широку автономію. Рада університету діставала право самостійно вирішувати всі наукові, учбові і адміністративно-фінансові питання: присуджувати вчені ступені і звання, розподіляти державні кошти по факультетах, розділяти самі факультети на відділення, замінювати одні кафедри іншими, відправляти молодих вчених на стажування за кордон. Дія цього статуту розповсюджувалася на шість університетів: Московський, Петербурзький, Казанський, Харківський, Київський і на Новоросійський університет, відкритий у травні 1865 р. в Одесі. Дерптський і Гель- сингфорський університети мали свої статути. Відкриття університету в Одесі широко висвітлювала не тільки одеська преса, але газети інших міст регіону [24].
З метою успішної реалізації реформи в учбових округах країни були встановлені