УДК 79:94(477.7)

Кучеренко А.А., Херсонський державний педагогічний університет

Діяльність "Громад" Півдня України по розгортанню українського культурно-освітнього руху у другій половині ХІХ ст.

У статті характеризується робота "Громад " Одеси, Миколаєва, Єлисаветграда та інших міст Херсонської губернії по розгортанню боротьби проти російського самодержавства, а також діяльність ватажків українського визвольного руху. Автор визначає основні етапи громадівського руху та виділяє специфіку "Громад " Півдня України.

In the article the activity of "Communities"from Odesa, Mykolayiv, Yelisavetgrad and other cities of Kherson province in getting underway the struggle against Russian autocracy is characterized, the activity of the leaders of Ukrainian liberty movement is shown. The author singles out the main stages ofpublic movement and distinguishes the specific features of the Southern Ukrainian "Communities".Соціально-економічні умови пореформеної Росії обумовили розвиток опозиційних настроїв у середовищі українського селянства, пролетаріату і навіть частини дворянства та буржуазії. Логічним результатом такої ситуації стало формування суспільної течії в ліберально- демократичному русі, що заявила про себе з початку 1860-х рр. і втілилася у створенні "Громад". Ідеї діячів українського культурно- освітнього руху знайшли відображення на сторінках щомісячного журналу "Основа", який видавав у Петербурзі в 1861-1862 рр. В.Білозерський. "Основа" обстоювала необхідність початкової освіти для народу рідною мовою, підтримувала запровадження "недільних шкіл", виступала за розвиток національної літератури тощо [1]. Це видання стало свого роду "рупором" чисельних "Громад", що активно почали виникати у найбільших містах України. На перших порах "основний зміст своєї діяльності громадівці вбачали в поширенні знань серед народу, в розвитку української мови, літератури, вивченні історії та етнографії, а також в проведенні ряду інших культурницьких заходів" [2].

Однак наступ реакції, який розпочався у 1862 р., привів до ліквідації недільних шкіл, припинення діяльності журналу "Основа". Після поразки і придушення польського повстання 1863 р. була заборонена поміркована культурно-освітня діяльність громадівців. Дехто з членів "Громад" був заарештований і відправлений у заслання. Валуєвський циркуляр 1863 р. забороняв видавати українською мовою навчальну і популярну літературу, що, звичайно, певною мірою загальмувало розвиток української культури. Деякі "Громади" почали розпадатись. Тільки на кінець 60-х рр. ХІХ століття відновилася діяльність "старих Громад" і започатковуються нові. За своїм складом і поглядами, як і раніше, "Громади" кінця 1860-х - 1870-х рр. не були однорідними. Так, у найбільш впливовій на той час київській "Громаді" поступово формується ліве крило, яке представляли С.А.Подолинсь- кий, М.В.Ливенко, М.П.Старицький та інші. Вони займалися збиранням фольклору, етнографічного матеріалу тощо.

Одеська "Громада" була утворена в 1876 р. зусиллями педагогів Л. Смоленського, М. Климовича, М.Боровського і студента університету А.Крижанівського [3]. Цікаво, що самі керівники "Громади" не були українцями за походженням: так, М.Комаров був росіянином, а

Л.Смоленський мав змішане, російсько- українсько-франко-німецьке етнічне коріння. У 1879 р. влада завдала "Громаді" важких втрат, заславши до Сибіру деяких найбільш активних діячів (Є.Борисова, М.Ковалевського, В.Мальованого, Я.Шульгіна) [4].

У 1884-1888 рр. Одеська "Громада" вже не була розгалуженою і багаточисельною організацією, а перетворилась на гурток, який зібрався навколо М.Ф.Комарова. Саме він наполягав, щоб громадівці перш за все розвивали українську науку, літературу, мистецтво, бо без цього не відбудеться національного відродження. Оцінка діяльності М.Ф.Комарова в Одесі 1888-1913 рр. дана в одній із робіт О.Рябініна-Скляревського, який підкреслив як його роль у розвитку Одеської "Громади", так і вплив на одеську інтелігенцію [5]. Одним із активних учасників Одеської "Громади" був і в майбутньому відомий громадський діяч та науковець Василь Олексійович Біднов [6].

Діяльність Одеської "Громади" 1870-х та 1880-х рр. суттєво відрізнялася. "Громада" 1870-х рр. близько стояла до народних мас, тоді як у 1880-х рр. цей зв'язок вона втратила. Справа в тому, що ще 1876 р. при створенні Одеської "Громади" було здійснено спробу об'єднання дій громадівців і революціонерів-народників. На квартирі члена гуртка одеських молодих грома- дівців В. Мальованого відбулося нелегальне зібрання, на якому були присутні від громадівців О.Андрієвський, Є.Борисов, С.Подолинський, а від народників - В.Дебагорій-Мокрієвич, Я. Стефанович, А.Желябов, С.Чубаров. На зібранні було досягнуто домовленості про спільні дії [7]. На думку автора одного із досліджень, співпраця молодих громадівців і народників в Одесі, де у 1870-х рр. існувало багато революційних гуртків, була найбільш плідною. "Одеська громада, яку очолювали вчителі Л.Смоленський та А.Андрієвський, була найбільш демократичною серед громадівських гуртків України" [8]. У 1881 р. до Одеси переїздять Олександр Олександрович та Софія Федорівна Русови, заслугою яких, на думку О. Рябініна- Скляревського, є видання "Каталога систематического чтения". Гуртки 1870-х рр. починались з самоосвіти, саме тому Софія та Олександр Русо- ви впорядкували каталог російських і українських книжок, вибірку віршів Т.Шевченка для дітей, щоб поліпшити самоосвіту населення. Українські роботи друкувались легально, але частина їх була заборонена цензурою. У 1884 р. О.Русов був притягнутий в Одесі до відповідальності за розповсюдження вилучених із обігу каталогів, переклад на українську мову "творів тенденційного характеру" та діяльність у Єлиса- ветградському народовольчому гуртку [9].

Громадівці Одеси брали участь у роботі народницьких гуртків. Активна діяльність народовольців привертала до себе, перш за все, більш радикально налаштовану молодь. Так, член Одеської "Громади" Татаров був учасником терористичного народницького гуртка С.Чубарова [10]. У 1894 р. до Одеської "Громади" належало близько