Діяльність "Товариства взаємної допомоги прикажчиків- християн міста Миколаєва" у 1894 - 1914 роках

Сьогодні, коли більшість людей в Україні потребує соціального захисту, великий інтерес викликає позитивний досвід вирішення цієї проблеми громадським Товариством прикажчиків-християн, яке діяло в Миколаєві у 1894-1914 роках, тим більш, що його діяльність не висвітлювалась у сучасній історичній літературі. Виникло Товариство, головним чином, під впливом недороду хліба в 1891-1892 роках і зв'язаним з ним скороченням вивозу зерна з Миколаївського порту [1]. Внаслідок цього багато хлібних контор звільнило більшу частину своїх службовців, прикажчиків і інших осіб, так або інакше причетних до торгівлі хлібом. Багато людей залишилось без будь-яких засобів існування.

Взимку 1892 року для покращення становища цих безробітних довелось навіть вдатись до збирання приватних пожертвувань [2]. Але така тимчасова допомога не могла вирішити суті справи, і тому, за прикладом інших міст, прийнято рішення про об'єднання миколаївських прикажчиків із метою здійснення більш дійової взаємодопомоги. Перший крок до практичного виконання цього рішення було зроблено у 1892 році.

На попередніх зборах розроблено проект статуту Товариства взаємодопомоги, яке одержало назву "Забезпечення" [3]. Його мета сформульована так: "Матеріальна допомога тим членам, які зазнають злиднів, пошук для них робочих місць, догляд за хворими членами, допомога вдовам, а також піклування про виховання сиріт померлих членів". Але товариство так і не змогло почати роботу, бо прикажчики- християни відмовились брати участь в одній організації з прикажчиками-євреями [4]. Тому ними було подано клопотання про заснування "Товариства взаємодопомоги прикажчиків-християн міста Миколаєва". Проект статуту цього Товариства було вироблено і подано Миколаївському воєнному губернатору 11 лютого 1892 року з проханням, підписаним 101 чоловіком [5]. 30 вересня 1893 року Міністерство внутрішніх справ затвердило цей статут, головною метою якого було "надання позик та допомоги бідним членам та їх сімействам, а також сприяння у пошуку занять членам, які втратили їх не з власної вини" [6]. Біля витоків Товариства, в його створенні, у виробленні його статуту активну участь брав колишній старший прикажчик крамниці Сибірцева Олексій Павлович Карпенко, який пізніше виїхав із Миколаєва. Перші збори відбулися в залі міської думи 16 січня 1894 року в присутності більше ста прикажчиків, де було заслухано затверджений Міністром внутрішніх справ статут, після чого всім бажаючим запропонували записатись у дійсні члени Товариства. Всього записалось 86 чоловік, які внесли 685 крб. Це і був перший фонд Товариства [7]. Ці гроші, а також ті, що надійшли пізніше, становили основний капітал, процентами з якого користувались під час видачі допомоги своїм членам.

На цих же зборах було обрано членів правління і ревізійної комісії та кандидатів до них. До складу правління увійшли П.І.Кокош, Л.П.Білолипський, Є.О.Берг, М. М.Давидов, Т.А.Баздирєв, К.Ф.Мельниченко, М.Д.Грицаєнко, В.М.Кубишкін [8]. Головою правління став М.М.Давидов, заступником - П.І.Кокош, касиром - Т.А.Баздирєв, головою ревізійної комісії - Д.І.Ассауленко і його заступником - І.В.Глущенко [9]. На засіданнях членів правління, які проходили на квартирі М.М.Давидова, розглядали питання про прийом нових членів, складання кошторису видатків, внесення змін до статуту, порядок ведення документації та інше.

30 січня 1894 року відбулися другі загальні збори, в яких взяли участь 73 чоловіки (з 93-х, що налічувались на той час) [10]. Збори затвердили кошторис видатків на 1894 рік, прийняли рішення про збереження основного і запасного капіталів у державних паперах, уповноважили правління видати дипломи на звання почесних членів Товариства Стефанові Самійловичу Потапову, Миколі Івановичу Сибірцеву, Марії Петрівні Самохваловій, Іванові Тихоновичу Мерец-Імшенецькому, які першими зробили пожертвування на користь Товариства [11].

Щодо змін у Статуті, то збори майже одностайно відхилили допуск у члени Товариства вільнонайманих осіб, які служили в урядових і громадських установах, і затвердили порядок прийому прикажчиків-іноземців і жінок - прикажчиць або службовців комерційних установ [12].

Віднині статутом передбачалось, що "дійсними членами можуть бути особи обох статей, християнського віросповідання, як російські піддані, так і іноземні службовці торгових і комерційних установ міста Миколаєва, а саме: прикажчики, бухгалтери, конторники, касири, комісіонери, агенти і завідуючі будь-якими комерційними підприємствами".

Член Товариства був зобов'язаний сплачувати вступні та щорічні внески у розмірі від п'яти до десяти карбованців. Передбачались і кандидати у дійсні члени Товариства (члени "змагальники"), які виявляли готовність сплачувати щорічно по 10 крб. Вони не могли бути обраними на керівні посади і не мали права на одержання позик і допомоги [13]. 24 березня 1894 року нову редакцію статуту було затверджено Міністром внутрішніх справ.

Матеріальна допомога членам Товариства надавалась, згідно із статутом, не раніше, ніж через три роки з дня його заснування. Проте правління, турбуючись про добробут прикажчиків, на своєму засіданні 6 серпня 1894 року ухвалило: "вжити заходів до організації недорогої або, якщо можливо, безплатної медичної допомоги членам і їх родинам, а також домовитись із різними торговими підприємствами Миколаєва про знижку процента з товарів, які купуються у них членами Товариства. Виконуючи цю постанову, правління уклало договори з сімома лікарями, трьома акушерками і двома стоматологами, які погодились на безкоштовний прийом у визначений час хворих членів Товариства і їх родин у себе на квартирах. Крім цього,