Для того, щоб запобігти цьому, фахівці сільськогосподарської кооперації йшли шляхом концентрації економічних й організаційних зусиль на певних територіях чи в окремих галузях. Цим самим вдавалося запобігти розпорошенню коштів і зусиль спеціалістів. Для цього вони розподілялись нерівномірно в країні, окрузі чи районі, а концентрувались вибірково в певних районах, селах чи земельних громадах, як правило там, де їх застосування приносило максимальну користь. Завдяки такій концентрації організаційних зусиль і матеріальних коштів проводились не окремі розрізнені заходи, а їх повний комплекс з урахуванням місцевих особливостей, спрямований на підвищення агрокультури селян зокрема та економіки обраного району в цілому. Зрозуміло, що, насамперед користь із цього мало селянство певної округи. Але не страждало, а навпаки вигравало й селянство територій не зачеплених цими заходами. Цьому сприяло насамперед те, що різке підвищення доходності селянських господарств цієї округи вело до такого ж збільшення податкових платежів державі в спеціальні фонди кооперативних організацій, що виступали організаторами цих заходів. Швидка і вагома віддача від цих заходів дозволяла сільськогосподарській кооперації так само комплексно й ефективно розширювати зону їх реалізації на все нові території.

Внаслідок проведення всіх цих заходів, ретельне комплексне обстеження якості селянського зерна здійснене Державною хлібною Інспекцією у 1927 р. засвідчило, що здане на зсипні пункти зерно за останні два роки значно покращилося не лише за таким показником, як чистота від сміття, але й за однорідністю, чистотою від домішок іншого зерна та за своїми біохімічними й пекарськими якостями [5].

Значні зусилля сільськогосподарська кооперація докладала до підвищення продуктивності вирощуваних селянськими господарствами цінних і прибуткових технічних культур.

Особлива увага приділялася, насамперед, розвитку такої перспективної галузі як тютюнництво. Разом із роботою з розширення обсягів виробництва, заготівлі та збуту тютюну проводились широкі й різноманітні заходи з підвищення його якості. Із цією метою «Сільським господарем» було створено 24 агрономічні ділянки при кооперативних союзах основної зони тютюно- сіяння: при Прилуцькому - 6, Ніжинському і Конотопському - 4, Роменському - 3, Лубенському, Кременчуцькому та Чернігівському - по 2 і при Черкаському - 1. На чолі агроперсоналу кожної агрономічної ділянки стояли агроном- фахівець та вчений консультант. Оскільки на початковому етапі роботи бракувало фахівців цієї специфічної галузі, сільськогосподарська кооперація організувала їх підготовку шляхом перекваліфікації учених агрономів. Невдовзі вже працювали агрономи і лише одна ділянка на Роменщині залишалась без спеціаліста з вищою агрономічною освітою.

Активно проводилась робота з практичного навчання селян-плантаторів передовим заходам вирощування тютюну. З цією метою в 1925 р. сільськогосподарські кооперативні союзи заклали у селянських господарствах України 157 показових ділянок. 33 тютюнових відділи рай- сільгоспсоюзів на загальних сільськогосподарських виставках, безкоштовно розповсюдили 900 кг сортового насіння, яким можна було засіяти площу біля 5 тисяч десятин. Щоб підвищити техніку обробітку землі, яка призначалася під посів тютюну та забезпечити належний обробіток посівів, при спеціалізованих сільськогосподарських товариствах, що займались вирощуванням тютюну було організовано 11 прокатних пунктів фахового реманенту та машин.

Спеціалістами тютюнового відділу «Сільського господаря», агрономічним персоналом агрономічних ділянок, агрономами-консультантами рай- сільгоспсоюзів широко практикувалась і така форма роботи як читання лекцій, бесіди, консультації з ведення тютюнництва тощо. Уся ця діяльність проводилася за добре продуманим планом, затвердженим НКЗС, в якому узгоджувались усі напрямки. Фінансування чисельних і різноманітних заходів з підвищення культури вирощування селянськими господарствами тютюну здійснювалося за рахунок коштів, отриманих сільськогосподарською кооперацією від продажу заготовленої нею сировини. Із цією метою всі ланки сільськогосподарської кооперації: спеціальні сільськогосподарські товариства, райсільгоспсоюзи, тютюновий відділ «Сільського господаря» - встановили спеціальний відсоток відрахувань на розвиток тютюництва. У такий спосіб у 1926/27 р. в розвиток справи підвищення культури селянського тютюнництва було вкладено 56,5 тис. руб. Окрім того, «Сільський Господар», організував низку агротехнічних заходів із поліпшення обробки посівів наддніпрянського жовтого тютюну. Із цією ж метою на його кошти було закладено показові плантації та розповсюджено для засіву 1 тис. десятин чисто сортового насіння [6].

Об'єми роботи в цьому напрямку були досить вагомими. Загалом лише в 1926/27 р. сільськогосподарська кооперація змогла відчутно поліпшити стан справ із підвищення культури вирощування тютюну на більш ніж третині площ зайнятих під цією культурою. [7].

Важливе значення в діяльності сільськогосподарської кооперації з підвищення рівня рільництва мало поліпшення обробітку селянами посівів технічних культур. В середині 20-х років більшість селянських господарств України обробляли свої посіви просапних культур традиційним способом - ручною прополкою. Такий обробіток потребував великих затрат часу й фізичної сили. Сільськогосподарська кооперація почала активно пропагувати раціональніші й ефективніші способи обробітку просапних культур, наприклад, кінними прополювачами. Водночас цим пропагувалася й удосконалена система вирощування просапних культур, при дотриманні якої селянські врожаї, наприклад, кукурудзи, можна було збільшити вдвічі - рання осіння оранка, належний передпосівний обробіток ріллі навесні, уважний добір перевіреного насіння, густа, глибока і своєчасна сівба, охорона сходів від шкідників, своєчасна проривка сходів, своєчасне сапання, добір посівного насіння з найкращих рослин ще у полі.

Впровадження селянськими господарствами нових методів догляду за