У наступному, 1838 році, у журналі «Сын Отечества» з'явилися «Новейшие известия о Хиве» В. Даля [26] і його на сьогодні широко відомий відкритий лист князеві В. Ф. Одоєвському «Об гомеопатии», у якому сформульовані нові погляди В.І. Даля на гомеопатію [27]. І знову цей яскравий самобичувальний публіцистичний твір привертає увагу провідного в ту пору критика

В.Г. Бєлінського й дає йому привід до розмови про чесність і безкомпромісність художника слова [23, т. 2; 31]. Перекладом з татарської мови «Повествования об Аксаке Тимуре» поповнилися публікації Даля в «Литературном прибавлении» [28]. Літературні записи документальних оповідань хівинського бранця Федора Федоровича Грушина [29] і невільника хівинського уродженця Андрія Нікітіна

відповідно в «Литературном прибавлении...» і альманасі «Утренняя заря» завершили цей рік.

Наступний, 1839 рік, став, можна сказати, роком боротьби В. Даля за чистоту російської мови. Після публікації в «Санкт-Петербургских ведомостях» наукової статті «Каспийское море»

він уперше привселюдно висловив свою думку «Об иностранных словах, вошедших в русский язык» [32]. Потім знову повернувся до наукової публіцистики й літературного запису усних оповідань, надрукувавши в «Санкт-Петербургских ведомостях» статтю «Озеро Айчулы: Ремесленность; Остатки; Молокососы; Старина» [33] і розповіді астраханського поміщика Тихона Івановича Рязанова, який вийшов з хівинського полону, в альманасі «Утренняя заря» [34], козака Деревянова в «Северной пчеле» [35] і полоненого з Хіви Якова Зиновьєва в «Санкт-Петербургских ведомостях» [36].

Ці записи усних розповідей відкрили публікації В. Даля в 1840 році. Уперше в «Литературной газете» з'явилися «Известия о Хиве, взятые из рассказов Кизильского гарнизонного батальона портупей-поручика Медяника, бывшего в плену у хивинцев» [37]. У розділі нашої монографії «Військові мотиви в публіцистиці Даля» буде докладно висвітлено його співробітництво з журналами «Чтение для солдат», «Морской сборник», «Военный журнал», «Военный сборник», у яких опубліковано понад 200 нарисів, замальовок і статей, об'єднаних військовою тематикою. Десятки публіцистичних робіт побачили світ у журналі «Сельские чтения», що сприяли вихованню селян.

У 1841 році журнал «Москвитянин» опублікував «Записки полковника Пекарского о бунтах яицких, что ныне уральские, казаков и о самозванце Емельяне, донском казаке Пугачёве» [38]. Журнал «Отечественные записки» познайомив своїх читачів з рецензією-відгуком В. Даля «О карте зауральских степей, изданной в Берлине» [39].

1842-й рік почався для В. Даля з публікації при «Обществе истории и древностей российских» «Военного предприятия противу Хивы» [40]. «Отечественные записки» надрукували публіцист- тичний матеріал «Из записок оренбургского старожила» [41], що був також схвалений В.Г. Бєлінським [42; 23, т. 5]. Але головними, на наш погляд, стали виступи В. Даля в журналі «Москвитянин» зі статтею «Полтора слова о нынешнем русском языке» [43], що викликали бурхливу полеміку на сторінках газет і журналів.

У 1843 році була опублікована в «Москвитянине» новела «Жизнь человека, или Прогулка по

Невскому проспекту», що поклала початок у російській публіцистиці так званому «фізіологічному нарису» [44]. Наукова думка В. Даля зафіксована в статтях «Нечто о кумызе» [45] і «Особый способ сидки дегтя, употребляемый киргизами» [46], опублікованих в «Журнале Министерства внутренних дел». «Литературная газета» познайомила читачів з документальним оповіданням «Зверинец» [47]. У цій же газеті В. Даль продовжив розмову про вплив і значення російського слова в статтях «Черепословие и физиогномика» [48]. В 1845 р. «Финский вестник» надрукував наступний фізіологічний нарис - «Денщик» [49]. Цей же рік став початковим для В. Даля в оприлюдненні серії дослідницьких матеріалів під загальною назвою «О поверьях, суевериях и предрассудках русского народа» у журналі «Иллюстрация» [50]. М.О. Некрасов включив до збірника «Физиология Петербурга» нарис В.І. Даля «О поверьях, суевериях и предрассудках русского народа» у журналі «Иллюстрация» [51], уперше опублікований в 1844 році в «Литературной газете». У журналі «Иллюстрация» з'явилася стаття «Русский словарь» із закликом В. Даля до російських читачів надсилати слова, прислів'я, приказки й т. д. для «Толкового словаря.» [52]. У 1845 році вперше за кордоном з'явилися публіцистичні матеріали В. Даля «О Хивинском походе» [53] і «О кумызе» [54].

В 1846 році журнал «Иллюстрация» опублікував продовження «О поверьях, суевериях и предрассудках русского народа» [49]. У періодичному виданні «Новоселье» О.Ф. Смирдіна побачила світ влучна замальовка В. Даля «Русский мужик» [55]; «Финский вестник» вмістив також замальовку з натури «Чухонцы в Питере» [56].

У 1847 році з'явився в «Современнике» лише один публіцистичний матеріал - стаття В. Даля «О русских пословицах» [57]. Опублікований рік по тому в цьому ж журналі «Рассказ лезгинца Асана» [58] варто розглядати як зразок документального літературного запису В. Даля. Лише через два роки, в 1852-му, Володимир Іванович знову звернувся до жанру статті й поділився своїми влучниими спостереженнями лінгвіста «О наречиях русского языка» в «Вестнике Императорского географического общества» [59].

У ці роки В. Даль багато сил, знань і енергії віддає своєму головному дітищу - «Толковому словарю.» і усе рідше виступає як публіцист на сторінках газет і журналів. Тільки в 1856