слова: Україна, світова фінансово-економічна криза, нестабільність, конфліктність, політичне життя, непрофесійність, владні структури, державна програма, негативні наслідки, антикризові заходи.
В статье анализируются предпосылки финансово-экономического кризиса 20082009 гг., его влияние на Украину. Отмечено, что кризис в Украине углубляется нестабильностью и конфликтностью политической жизни, ошибками и непрофессионализмом властных структур, отсутствием государственной программы ликвидации негативных последствий кризиса. Приводятся различные варианты антикризисных мероприятий (кризисных).
Ключевые слова: Украина, мировой финансово-экономический кризис, нестабильность, конфликтность, политическая жизнь, непрофессионализм, властные структуры, государственная программа, негативные последствия, антикризисные мероприятия.
In the article preconditions of financial and economic crisis of 2008-2009, his influence on Ukraine are analyzed. It is marked, that crisis in Ukraine goes deep instability and a conflictness of a political life, mistakes and no professionalism of power structures, absence of the state program of liquidation of negative consequences of crisis. Various variants of anti-recessionary actions are resulted.
Key words: Ukraine, global financial and economic crisis, instability, a conflictness, a political life, nonprofessionalism, power structures, the state program, negative consequences, anti-recessionary actions.Світ переживає сьогодні драматичну подію - глобальну фінансово-економічну кризу, яка охопила в тій чи іншій мірі всі країни, зокрема Україну. Національні економіки поринають у рецесію, скорочується виробництво, росте безробіття, знижується рівень життя. Так, на сьогодні рівень безробіття в США сягає 45 %, обсяг виробництва в Америці досяг найнижчого рівня за останні 28 років. Дефіцит американського бюджету в 2009 р. планується в обсязі 1, 2 трл доларів [1]. Світ змушений платити високу ціну за надію на можливість безкризисного розвитку в сучасних умовах. Особливо в тяжкому становищі опинилася Україна, де економічна криза поглибилась політичною - боротьбою правлячих кіл за владу.
Криза викликала активну реакцію з боку вчених - економістів, істориків, політологів, у засобах масової інформації, в політичних колах.
З'явилися численні статті у періодичній пресі як поміркованого, так і лівого спрямування [2], в яких містилися рецепти її подолання. Так, 1 грудня 2008 року, в Дипломатичній академії при МЗС України Інститутом економічних досліджень і політичних консультацій спільно з Німецькою консультативною групою з питань економічних реформ в Україні, Дипломатичною академією України, Українським національним комітетом Міжнародної торговельної палати та Аналітично- дорадчим центром Блакитної стрічки ПРООН було проведено круглий стіл «Як подолати вплив міжнародної фінансової кризи: пошуки адекватної економічної політики». На засіданні круглого столу виступили із вступним словом Роберт Кірхнер, представник Німецької консультативної групи з економічних реформ в Україні, Марчін Свєнчицкі, директор Аналітично-дорадчого центру
Блакитної стрічки, та Володимир Щелкунов, президент Українського національного комітету Міжнародної торговельної палати [3]. Власне бачення суті кризи та шляхів її подолання висловив лідер комуністів П.М. Симоненко.
У чому ж полягали витоки кризи? Економічні кризи в ринковій системі господарювання мають перманентний характер, це її неминучий супутник, у тому числі й нинішній фазі побудови глобального фінансового капіталізму. Витоки кризи слід шукати у 80-х рр. ХХ ст., коли глобалізація і конкуренція створили таку ситуацію, при якій можливості країн досягти на індивідуальній основі швидкого економічного та соціального зростання різко зменшилися. Останні два десятиліття ХХ ст. характеризуються суттєвим розширенням фінансових ринків у країнах, що розвиваються, та в країнах з перехідною економікою. Стрімко розвивався ринок цінних паперів: за останні 15 років торгівля акціями на біржах збільшилася майже у 80 разів [4]. Інтернаціоналізація ринку капіталу дозволила інвесторам вкладати вільні гроші як в національні, так і іноземні цінні папери. Цьому процесу сприяли удосконалення національного законодавства, встановлення єдиних стандартів діяльності операторів ринку, уніфікація фінансових інструментів. Тоді ліберальні теоретики заявили про новий феноменальний підхід до організації економіки, що дозволить тривалий період часу розвиватися без потрясінь. Наріжним каменем цієї економічної філософії стало максимальне вивільнення фінансових потоків, глобалізація фінансових ринків і обмеження регулюючої функції національної держави.
На зміну кейнсіанству - з економічно сильною державою (з елементами соціальної складової) - прийшла доктрина ринкового фундаменталізму, що одержала розвиток і закріплення в рамках т. зв. Вашингтонського консенсусу (1989 р.). У загальному виді принципи цього ліберального маніфесту такі: кардинальне скорочення економічної активності держави, відмова від субсидій і прямого регулювання ринків, широка приватизація, лібералізація торгівлі й валютного курсу, гарантії рівності можливостей для національного й іноземного капіталів.
У практичній площині в середині 70-х рр. остаточно був завершений перехід від золотого стандарту й Бреттон-вудської валютної системи до моделі «вільних взаємні конвертації» (Ямайська система 1973-1976 рр.). Була фактично узаконена роль ФРС як емісійного центра світу, що може практично за своїм розсудом вкидати в обіг нову грошову масу. Був створений Міжнародний валютний ринок (FOREX) і утворена Велика сімка. Вплив світових фінансових інститутів (МВФ, МБРР) істотно підсилився.
Тримачами нового «світопорядку» фактично ставали держави G7. Вони виступали політичними, економічними й військовими гарантами непорушності складної системи. Одночасно (разом із МВФ і іншими світовими фінансовими інститутами) ці держави перетворилися й в основних провайдерів неоліберальних доктрин, розширюючи межі для фінансової глобалізації. Іншим країнам і народам у світі глобального фінансового капіталу приділялася лише роль ресурсу системи (сировинного, робочої сили, згодом - і споживчого), а також - площадки для фінансових спекуляцій і економічних афер. Так називані «периферійні економіки» вбудовувалися в нову систему як одержувачі кредитних коштів і одночасно - основного ресурсного