Яким чином на міжнародне становище України вплинула 5-денна війна РФ проти Грузії?

1. Позитивно - 5,5 % | 2. Скоріше позитивно, ніж негативно - 38,9 % | 3. Скоріше негативно, ніж позитивно - 33,3 % | 4. Негативно - 22,2 % | 5. Ніяк не вплинула - 0 %

Протягом 2007-2008 рр. зовнішньополітичні структури були залучені до відмічання 75-х роковин Голодомору в Україні. Президентська ініціатива з проведення міжнародної кампанії за

Чи покращила імідж України у сві Голодомору геноцидом укра

визнання голодомору геноцидом українського народу, здійснена, насамперед, дипломатичною службою в цілому позитивно була оцінена експертним співтовариством (табл. 12).

Таблиця 12

і кампанія за міжнародне визнання нського народу? (у відсотках)

Варто також згадати, Україна вчасно відреагувала на проголошення Косово. В Заяві МЗС було зазначено, що майбутнє Косово і регіону в цілому - у європейській перспективі. Тільки у такий спосіб можна буде гарантувати збереження стабільності, недопущення насильства та забезпечення громадянського миру. Втім, Україна не визнала незалежності Косово, залишившись на позиції підтримки відповідної Резолюції Ради Безпеки ООН 1244. Як і більшість країн, Україна вважала, що ситуація навколо Косово не може бути прецедентом [9]. Те, що Україна не визнала незалежності Косово, вона убезпечила себе від критики з боку Росії за невизнання Абхазії та Південної Осетії.

Україна опинилася сьогодні під двома зовнішніми пресами - фінансової кризи та енергетичного диктату. Ці зовнішні небезпеки держава може здолати, лише суворо координуючи свою внутрішню та зовнішню політику. Головною умовою цього може бути політична злагода національно-патріотичних сил і виважена політика партнерства з сусідами, які допоможуть не лише у фінансовій кризі, але й у диверсифікації енергопостачання. Така політика посилить довір'я та повагу до України і з боку стратегічних партнерів у світі. Дуже важливо, щоб більшість громадян у державі розуміла необхідність політичної консолідації і послідовного зовнішньополітичного курсу України та була зацікавлена в його реалізації.

Таким чином, зовнішньополітична діяльність країни намагалася сприяти зміцненню статусу України як держави, яка втілює ініціативну, зважену й результативну зовнішню політику. Проте, перманентні внутрішньополітичні суперечки завадили повною мірою все реалізувати. Безумовно, мали місце певні досягнення:

приєднання нашої країни до Світової організації торгівлі;

поглиблення партнерських стосунків зі Сполученими Штатами Америки;

домовленість з Європейським Союзом щодо угоди про асоціацію;

поглиблення діалогу між Україною і НАТО, започаткування Національних річних програм;

поглиблення та покращення договірно-правової бази між Україною та іншими державами, зокрема, країнами «Великої сімки». Україна не має альтернативи курсові на вступ

до НАТО, і геополітичні зміни в регіоні не

вплинули на цей стан, а лише загострили його. Від аксіоми про членство в НАТО як єдино можливий захист суверенітету України варто було переходити до розуміння того, що лише нація, свідома своїх інтересів, є найкращим гарантом незалежності власної держави.

Експерти вказали на наявність кількох центрів прийняття зовнішньополітичних рішень і відповідну боротьбу між ними.

Серед основних ризиків для української зовнішньої політики були:

перебільшені очікування на швидке вирішення накопичених зовнішньополітичних завдань, особливо стосовно євроатлантичної та європейської інтеграції;

низький економічний коефіцієнт корисної дії існуючої зовнішньополітичної моделі;

неефективність дипломатичного менеджменту;

слабка координація зовнішньополітичних кроків між різними органами державної влади;

системне загострення україно-російських відносин;

відсутність адекватної реакції на світову економічну кризу.

Залишалася проблемою досягнення взаємо- доповнюваності зовнішньої та внутрішньої політики держави для ефективної реалізації стратегічних цілей державної політики в цілому. Не вдалося досягти суспільного розуміння щодо того, що політика європейської та євроатлантичної інтеграції є політикою не стільки зовнішньої, скільки внутрішньою. Підсумовуючи, треба зазначити, що зовнішньополітичний курс України, в цілому, залишався незмінним і незворотнім. Позитивна тенденція якісних змін у сприйнятті нашої держави міжнародною спільнотою як рівноправного суб'єкта міжнародних відносин не набули розвитку. Пріоритетними завданнями зовнішньої політики залишалися: всебічний захист прав та інтересів українського громадянина за кордоном, послідовна реалізація європейських та євроатлантичних прагнень нашої держави, дієвий політико-дипломатичний супровід зовнішньоекономічних інтересів держави. Зовнішньополітичні досягнення і прорахунки 2007-2008 рр., у поєднанні з посиленою співпрацею України з США, ЄС та НАТО зберігають для нашої держави історичний шанс увійти до цивілізованого світу.ЛІТЕРАТУРА

Зовнішня політика України: здобутки і проблеми / Рехкало В.А., Шахов В.А. - К.: Знання, 2007. - 23 с.; Потєхін О.В., Тодоров І.Я. Основні тенденції зовнішньої політики України у 2007 році // Зовнішня політика України - 2007: стратегічні оцінки, прогнози та пріоритети / За ред. Г.М. Перепелиці. - К.: ВД «Стилос», 2008. - С. 33-54; Тодоров І.Я. Українська зовнішня політика Україна в 2007 році // Наука. Релігія. Суспільство. - Донецький державний інститут штучного інтелекту. - 2008. - № 2. - С. 276-284 та інш.

Офіційний сайт Верховної Ради України. - Режим доступу: http://www.rada.gov.ua; Інтернет-представництво Президента України. - Режим доступу: http://www.president.gov.ua; Офіційний сайт Кабінету Міністрів України. -

Режим доступу: ЬйрУ/ц^жкт.аоу.ш.Офіційний сайт Міністерства закордонних справ України. - Режим доступу: http://www.mfa.gov.ua та інш.

Новини Міністерства закордонних справ України. Офіційний сайт Міністерства закордонних справ України. - Режим