Симоненко П.Н. Украина и кризис глобального финансового капитализма // Киевский вестник. - 2008. - 18 декабря; Баранецький Ігор. Як подолати вплив світової фінансової кризи: більше запитань, ніж відповідей? // Зовнішні справи. - 2009. - № 1. - С. 28-30 та ін.

Баранецький Ігор. Вказ. праця. - С. 28.

Сльозко Олена. Вказ. праця. - С. 17.

Симоненко П.Н. Вказ. праця.

З повідомлень ЗМІ. - Авт.

Манжола В.А. Проект будівництва Великої Європи, або міжнародні імперативи зовнішньої політики України // Зовнішні справи. - 2009. - № 2. - С. 7, 9.

Сільські вісті. - 2009. - 7 квітня.

Баранецький Ігор. Вказ. праця. - С. 29-30.

Симоненко П.Н. Вказ. праця.ПРОБЛЕМИ І ЗДОБУТКИ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ (2007-2008 РР.)

Стаття присвячена зовнішньополітичній діяльності України протягом 20072008 рр. Зокрема, розглянуті вплив внутрішніх чинників на зовнішню політику, окреслені основні напрямів зовнішньої політики, доведено пріоритетність європейського та євроатлантичного вектору вітчизняної зовнішньої політики.

Ключові слова: Україна, зовнішньополітична діяльність, 2007-2008 рр., зовнішня політика, європейський вектор, євроатлантичний вектор.

Статья посвящена внешнеполитической деятельности Украины в течение 2007-2008 гг. В частности, рассмотрены влияние внутренних факторов на внешнюю политику, определены основные направления внешней политики, доказана приоритетность европейского и евроатлантического вектора отечественной внешней политики.

Ключевые слова: Украина, внешнеполитическая деятельность, период 20072008 гг., внешняя политика, европейский вектор, евроатлантический вектор.

The paper is devoted to the international political activity of Ukraine in the period of 2007-2008. It particularly considers the influence of the domestic factors on the foreign policy, defines its main directions, proves the priority of the European and Euro Atlantic vector of this country's foreign policy.

Key words: Ukraine, foreign policy activity, the period of 2007-2008, foreign policy, the European vector, the Euro Atlantic vector.Протягом 2007-2008 рр. в Україні поглиблювався системний конфлікт між державою і суспільством, між державою і людиною. Державна влада виявляла свою неефективність. Це не могло не відбиватися на зовнішньополітичному курсі. В основі зовнішньої політики мають лежати національні інтереси та стратегічні пріоритети України, а не забезпечення групових чи особистих інтересів. За висловом першого міністра закордонних справ Української Народної Республіки Шульгіним: «Зовнішня політика України має бути не просхідною, не прозахідною, а проукраїнською». Тобто, головним пріоритету вітчизняної зовнішньої політики мав бути український національний інтерес. Зовнішня політика України покликана реалізовувати національні інтереси, бути одним з інструментів самоствердження української нації.

Сучасна українська зовнішня політика привертає увагу дослідників. Проте поточний аналіз подій двох останніх років майже відсутній [1].

Метою запропонованої статті є огляд зовнішньо - політичних кроків України протягом 2007-2008 років. Здійснення означеної мети обумовили виконання наступних завдань:

розгляд впливу внутрішніх чинників на зовнішню політику;

окреслення основних напрямів зовнішньої політики;

доведення збереження пріоритетності європейського та євроатлантичного вектору зовнішньої політики. Реалізація визначених мети та завдань

здійснювалася за допомогою передусім офіційних документів [2].

Протягом останніх років Україна співпрацювала на багатосторонній чи двосторонній основі практично з усіма державами світу. Українська дипломатія брала дієву участь у вирішенні важливих питань міжнародного порядку денного. Втім, політична боротьба всередині держави кардинально ускладнювала здійснення стабільної та ефективної зовнішньої політики, ослаблювала позиції країни на ключових напрямах. Переконливість і вагомість проголошених стратегічних пріоритетів постійно піддавалася дискредитації. Принаймні європейська та євроатлантична інтеграція, партнерство зі США в теперішній інтерпретації, викликали резонні сумніви у наших партнерів. Протягом 2007-2008 рр. було важко говорити про активну й ефективну зовнішньополітичну лінію.

Зовнішньополітичні заяви провідних українських політиків свідчили, що в України не все гаразд із зовнішньополітичними пріоритетами. В керівництві зовнішньою політикою на підставі наявності кількох владних центрів допущено чимало прорахунків.

Найбільш впливовим інститутом формування зовнішньополітичного курсу України, й це відповідає конституційним засадам, залишався президент України (87 % експертів), а також його секретаріат та вузьке неформальне коло осіб навколо президента (табл. 1).1 Зросла порівняно з 2007 р. впливовість зовнішньополітичного відомства (на це вказують 41 % експертів, + 15 %), яке докладало значні зусилля для реалізації курсу на європейську й євроатлантичну інтеграцію України, незважаючи на відомі перешкоди як внутрішнього, так і зовнішнього походження. Роль уряду була втричі менш вагомою, ніж президента, а діяльності прем'єр-міністра був властивий спорадичний характер, хоча вона з'являлася, зокрема в Брюсселі набагато частіше, ніж її попередники. Рада національної безпеки і оборони не перетворилася на паралельний інститут зовнішньої політики, хоча президент покладав на її секретаря та її заступника (за сумісництвом - посла в Російській Федерації) функції лідера в українсько-російських відносинах. Вплив Верховної Ради на міжнародні події, на думку опитаних, практично був відсутній, і це, як і ігнорування позиції громадянського суспільства не може бути визнано продуктивною практикою.Таблиця 1

Які інститути та групи еліт всередині України мають найбільший вплив на зовнішню політику України?

(сума відсотків більше 100, оскільки експерти могли обирати до трьох варіантів) |

Грудень 2008 | Грудень 2007

Президент України та його секретаріат | 87 % | 88,2 %

Вузьке неформальне коло осіб навколо Президента | 48,1 % | 33,3 % | +14,8

Міністерство Закордонних Справ | 40,7 % | 25,5 % | +15,2

Керівництво Кабінету Міністрів | 31,5 % | 52,9 % | - 21,4

Фінансово-промислові групи | 24,1 % | 35,3 % | - 11,2

Рада національної безпеки та оборони |