Верховна Рада України | 1,8 % | 7,8 % | - 6

Регіональні лідери | 0 | 3,9 %

Незалежні аналітики, експерти, журналісти | 0 | 3,9 %

Ніхто з перелічених | 3,7 % | 3,9 %

Таблиця 2

Назвіть три-чотири учасника міжнародних відносин (країни, союзи держав, міжнародні організації тощо), успішний розвиток відносин з якими є найбільш пріоритетним для України сьогодні (у відсотках)

1. ЄС - 81,5 (2007 - 92,1) | - 9,6 | 7-9 ГУАМ (2007 - 9,8 %), МВФ, Великобританія - по 5,5 %

2. НАТО - 70,4 (2007 - 74,5) | - 4,1

3. США - 68,5 (2007 - 72,5) | - 4 | 10-12. Франція (2007 - 7,4 %)

Китай (2007 - 5,5 %),

СОТ (у грудні 2007 - 19,6 %) - по 3,7 %

4. Російська Федерація 55,5 (2007 - 62,7) | - 7,2

5. Польща 11,1 % (2007 - 9,8 %) | 13-17. Вишеградська група, Румунія, ШОС (2007 - 1,9 %), Туреччина, Світовий банк - по 1,8 %

6. Німеччина 7,4 % (2007 - 7,4 %)

Таблиця 3

Назвіть три-чотири учасника міжнародних відносин (країни, союзи держав, міжнародні організації тощо), з якими відносини України розвивалися останнім часом найбільш успішно (у відсотках)

1. Польща - 57,4 (2007 - 68,6) | - 11,2 | 6-7. МВФ - 14,8 (2007 - не згадувався)

2. США - 55,5 (2007 - 39,2) | + 16,3 | Литва (у грудні 2007 - 1,9)

3. Грузія - 31,5 (2007 - 13,7) | + 17,8 | 8. ГУАМ - 3,7 (2007 - не згадувався)

4. ЄС -27,8 (у 2007 - 44,4) | - 16,6 | 25,9 % експертів (у 2007 - 7,8 %) вважають, що таких держав, організацій та ін. взагалі немає

5. НАТО - 16,7 (2007 - 43,1) | - 26,4

1 Даний аналіз базується на результатах опитувань експертів, проведених у грудні 2007 р. та грудні 2008 р. за стандартною методикою серед чотирьох груп осіб, причетних до аналізу, планування, експертизи зовнішньої та безпекової політики України та прийняття політичних рішень (працівники органів державної влади й державних аналітичних структур, військова еліта, фахівці неурядових організацій, журналісти). До кожного опитування було залучено понад 50 осіб. Керівник проекту - О. Потєхін, зібрання та обробка даних - Н. Пархоменко.У 2008 році, як і у попередні, спостерігалася деяка невідповідність між переліком країн, розвиток відносин з якими є пріоритетним для національних інтересів України та тими, з якими це відбувалося на практиці (табл. 2, 3).

Європейська інтеграція. Попри всі протиріччя тривало певне зближенням України з Європейським Союзом. Показово, що під час парламентської кризи політичні опоненти шукали підтвердження власних аргументів не в Москві, а в Брюсселі та Страсбурзі. Вільні й чесні позачергові парламентські вибори сприяли виконанню нашою державою політичних пріоритетів Плану дій Україна - ЄС. Було підтверджено незворотність вибору українського народу на користь демократичних та європейських цінностей, зміцнення демократичних інститутів у контексті входження до об'єднаної Європейської сім'ї. Протягом 2007-2008 рр. тривали переговори з Європейськими комісіями щодо укладання нової угоди з Європейським Союзом. При чому погодження позицій про те, що майбутня угода має бути угодою про асоціацію є результатом не суті політичних зусиль, а скоріше рівню глибини секторального співробітництва. Українське суспільство вже не чекало якихось сигналів про майбутнє членство, що було абсолютно виправданим. Україна впевнено доводила доречність залучення громадськості за моніторингу переговорного процесу. Певною мірою це було зразком для Європейського Союзу. Наприклад, інструкції делегації Європейських комісій виключали можності включення до майбутньої угоди положення про перспективу членства України в ЄС. Це явно суперечило позиції громадської думки в країнах Унії (понад половина громадян країн ЄС підтримувало Україну в її європейських прагненнях) і навіть резолюціям Європейського парламенту [3].

В спільній Заяві щодо Угоди про асоціацію, прийнятої під час Паризького саміту Україна - ЄС у вересні 2008 року були відзначено, що після ухвалення у 2005 році Плану дій Україна - ЄС партнерство між Європейським Союзом і Україною істотно поглибилося у всіх сферах, що становлять спільний інтерес: співробітництві у сфері зовнішньої політики та врегулювання криз, економічній та енергетичній співпраці, співробітництві у сфері юстиції, свободи та безпеки, у тому числі візовій політиці, та у багатьох інших сферах.

Вперше було визнано, що Україна як європейська держава поділяє з країнами Європейського Союзу спільну історію та спільні цінності. На саміті було констатовано, що нова угода між Європейським Союзом і Україною буде угодою про асоціацію, яка залишає відкритим шлях для подальшого прогресивного розвитку у відносинах між Україною та ЄС. Європейський Союз визнає європейські устремління України і вітає її європейський вибір. Поступове зближення України та ЄС у політичній, економічній та правовій галузях сприятиме подальшому прогресові у відносинах України та ЄС. Угода про асоціацію оновить наші спільні інституційні рамки, сприятиме поглибленню наших відносин у всіх галузях, посилить політичну асоціацію та економічну інтеграцію між Україною і Європейським Союзом на основі взаємних прав та обов'язків. Вона створить міцну основу для подальшого зближення між Україною та ЄС у сферах зовнішньої політики та безпеки, включаючи повагу до забезпечення принципів незалежності, суверенітету, територіальної цілісності та непорушності кордонів.