Головною перешкодою на шляху інтеграції України до Європи є нездатність лідерів держави визначити та втілювати на практиці стратегічні пріоритети (так вважають 83 % експертів, зріст порівняно з 2007 р. 23 %) (табл. 5).

Завершення процесу приєднання України до СОТ. Успішне завершення переговорного процесу в рамках приєднання до СОТ Україні, прийняття низку законопроектів створили реальні до вступу на початку 2008 року до Світової організації торгівлі. Після набуття членства в СОТ відкрилася перспектива створення Зони вільної торгівлі між Україною та ЄС. Проте позитивні очікування пов'язані з членством в Світовій організації торгівлі здебільшого не виправдалися. Експерти досить скептично оцінюють використання Україною можливостей, наданих вступом до СОТ, хоча кожний четвертій вважає, що про це зарано говорити - наслідки ще не проявилися повною мірою (табл. 7).Таблиця 7Вступ України до Світової організації торгівлі |

Чи відповідає національним інтересам України вступ до Світової організації торгівлі? | Чи використала Україна можливості, надані вступом до Світової організації торгівлі?

2007 | 2008

Так | 80,4 | 5,5

Скоріше так, ніж ні | 11,8 | 3,7

Скоріше ні, ніж так | 3,9 | 55,5

Ні | 3,9 | 11,1

Важко сказати | 0 | 24,1

У стосунках з НАТО Україна протягом 2007 р. виступала пасивним «кандидатом» і навіть не намагалася стати активним учасником міжнародних дискусій, що стосуються реформування євроатлантичного співтовариства. Напередодні парламентських виборів, зовнішньополітична проблематика традиційно ставала об' єктом політичних маніпуляцій та використовувалася для роздмухування міжрегіонального протистояння. Водночас, співпраця України з НАТО залишалася найбільш скоординованим напрямком. Безумовно, що Україна виросла з існуючого формату співпраці з Північноатлантичним альянсом. Рамки Інтенсифікованого діалогу для нас були вже затісні. Україна об'єктивно готова підняти рівень взаємодії з НАТО до Плану дій щодо членства. Це стало б логічним кроком, що відповідав би реальному стану та глибині нашого особливого партнерства з цим клубом. Для України запрошення до ПДЧ - це ще й питання серйозності намірів української влади реформувати державу згідно з найвищими європейськими стандартами. Адже ПДЧ на 90 відсотків є планом реформування української політичної, економічної, соціальної систем. І лише 10 відсотків припадає на безпекові, військові, ресурсні та правові питання. Проте, лист трьох від початку 2008 року активізував противників західного вектору розвитку України, зокрема, надання Україні Плану дій для членства в НАТО на саміті Північноатлантичного союзу в Бухаресті. Втім, дивно повелася керівник уряду Ю. Тимошенко намагалася всіляко уникати публічних виловлювань щодо Плану дій для членства і євроатлантичного курсу України, певно, керуючись вузькополітичними міркуваннями.

Важливим напрямом залишалася планомірна та цілеспрямована інформаційно-роз' яснювальна робота з широкого кола питань співробітництва

України з НАТО. Наприкінці травня Кабінет Міністрів України затвердив Державну цільову програму інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції на 2008-2011 роки [5]. Варто згадати, що концепція цієї програми була підписана ще в листопаді 2007 року Віктором Януковичем. Імплементація цієї програми з виділенням адекватних ресурсів зробить внесок у покращення сприйняття НАТО. 2008 року інформаційна робота з українцями щодо НАТО, нарешті, якісно поліпшилася. До процесу інформаційної роботи долучається дедалі більше державних органів влади, передусім - Міністерство закордонних справ, Міністерство освіти і науки, Мінсім' їмолодьспорту, Держкомітет телебачення і радіомовлення та низка інших урядових і неурядових організацій.

Оптимістичні очікування рішень Бухарестського саміту альянсу, як і грудневої зустрічі міністрів закордонних справ не виправдалися. Хоча об'єктивно такі сподівання враховуючи зовнішні та внутрішні чинники, були практично безпідставні. Проте, в Заключній декларації Бухарестського саміту заявилися ексклюзивне для НАТО положення, що країна, яка навіть не отримала ПДЧ, стане членом альянсу. Мале місце бажання надалі зміцнювати політичний діалог та практичне співробітництво між Україною та Альянсом, що сприятиме продовженню демократичної трансформації України, досягненню цілей реформ та виконанню її міжнародних зобов'язань [6].

Під час засідання Північноатлантичної ради 2-3 грудня 2008 р. були підтверджені всі елементи рішень щодо України, прийняті главами держав та урядів країн-членів НАТО в Бухаресті. Відзначено, що Україна досягла прогресу, проте ще залишилося багато роботи, яку необхідно зробити. Тому прийнято рішення надавати й надалі допомогу Україні у впровадженні необхідних реформ на шляху членства в НАТО.

У заяві головуючого Комісії Україна-НАТО на рівні міністрів закордонних справ було зазначено, що міністри закордонних справ країн- членів НАТО вирішили доповнити, разом зі своїми українськими партнерами, Хартію про Особливе партнерство між Україною та НАТО, щоб відобразити цю центральну роль Комісії Україна-НАТО. Вони також вирішили посилити Центр інформації та документації НАТО та Офіс зв'язку НАТО в Києві. Нарешті, без упередження щодо подальших рішень, що повинні бути прийняті з питання ПДЧ, вони домовилися про те, що, з метою надання допомоги Україні у просуванні її реформ, у рамках Комісії Україна- НАТО буде розроблено Річну національну програму, перегляд якої буде здійснюватися союзниками щорічно [7]. Рішення НАТО зумовлює перетворення Цільового плану в річну національну програму. Проте, відкритим залишилося питання щодо зовнішнього контролю за виконанням національних програм з боку альянсу.Якими, на Ваш погляд, є шанси України на приєднання до ПДЧ в НАТО в наступному - 2009 р.?

Ефективність забезпечення реалізації курсу України на приєднання до ПДЧ в НАТО за наступними параметрами

Які