та необхідність виховання майбутніх пастирів Української православної церкви, викладають уроки безкоштовно [9]. Така ж ситуація в заочній Колегії Патріарха Мстислава УАПЦ, частина викладачів якої (за рішенням Львівських єпархіальних зборів 1996 р.) приїздить із Західної України [10]. їм сплачують тільки витрати на проїзд. У Львівській духовній академії та семінарії УПЦ КП заробітну плату отримують тільки світські викладачі, священики мають приходи. Так, ректор ЛДАіС УПЦ КП митрофорний протоієрей Ярослав Ощудляк є при- ходським священиком села Брюховичі, що під Львовом [6].
Згідно з Указом Президента України Про заходи щодо повернення релігійним організаціям культового майна" від 4 березня 1992 р. релігійним організаціям повернуто понад 3500 храмів та інших культових споруд, а також понад 10000 предметів культового і церковного вжитку [11]. Вирішення державою майнового питання церкви надало можливість останній виділити приміщення для функціонування релігійних освітніх установ. Треба зазначити, що 20% споруд перебували в аварійному стані, останні потребували капітального ремонту. Зрозуміло, що ремонт приміщень вимагав певного часу, а вирішення кадрового питання зумовило необхідність негайного відкриття духовних навчальних закладів. Цю проблему вирішували двома шляхами. Перший - на період ремонтних робіт навчальний заклад тимчасово розташовувався у пристосованому для навчального процесу приміщенні. Прикладом служить Чернігівське духовне училище регентів-псаломщиків УПЦ МП, яке з моменту відкриття у 1989 р. розташувалось у митрополичих покоях. За півроку було відремонтовано двоповерховий будинок для проведення навчального процесу, гуртожиток та бібліотеку [12]. У 1990-1991 навчальному році училище переїхало в новий корпус. Другий (який використали 80% навчальних закладів) - проведення ремонтних робіт та навчального процесу паралельно. Тобто, з ранку учні навчались, а по обіді працювали на ремонтних роботах.
Оскільки до передачі облдержадміністраціями споруд церкві в них розміщувались світські установи, то часто це приводило до зволікань з боку останніх, пов'язаних з вивільненням приміщень. Так, з 1992 р. Львівська духовна семінарія УПЦ КП розміщувалась в лівому крилі колишнього костьолу Серця Ісусового, в правому функціонував міській шкіро-венерологічний диспансер, який вивільнив приміщення у 1998 р. [б]. Гірша ситуація склалася з приміщенням Колегії Патріарха Мстислава УАПЦ. Навчальний заклад було розташовано на другому поверсі Свято- Дмшрівського храму, який рішенням Харківської облдержадміністрації у 1992 р. передано УАПЦ. До 90-х років на терені храму розміщувались кінотеатр "Спорт", кафе-бар, комерційні структури. Приміщення повністю звільнили тільки в 1998 р. Незважаючи на складні матеріальні умови, навчальний процес проводився [13].
Усі навчальні заклади православних конфесій України можна умовно розділити на 5 груп за засобами вирішення проблеми забезпечення їх приміщеннями:
Виділення приміщень для діяльності навчальних закладів на території храмів. Це дуже зручно, адже при діючій церкві учні проходять практику, проводять у храмі ранкові та вечірні молитви. Таким способом вирішили проблему приміщень більше 80% навчальних закладів усіх гілок православ'я. Наприклад, Дніпропетровське церковно-хорове училище УПЦ КП діє в межах Свято-Духівського храму; Чернігівсько-Сумське училище - на території храму Св. Мучеників Михайла і Федора [14]. Колегія Патріарха Мстислава УАПЦ розташована на другому поверсі Свято-Дмитрієвського храму в м. Харкові, має 4 аудиторії, деканат і бібліотеку. Львівська духовна академія та семінарія УПЦ КП на 2000 р. займала площу 10650 кв. м, 2/3 якої відремонтовано. В правому крилі на другому поверсі розташувалися 4 класи семінарії, канцелярія, конфе- ренц-зал, кімнати ректора та учительська; на першому поверсі - кімната інспектора, їдальня. В лівому крилі розмістилися навчальні класи академії, бібліотека. Після закінчення ремонтних робіт ЛДАіС матиме актовий та читальний зали, гуртожиток (з початку діяльності навчального закладу учні та студенти вирішують житлову проблему самотужки).
Надання приміщень монастирями, що діють у межах єпархій. Прикладом таких навчальних закладів може служити Межиріцьке духов- но-пастирське училище УПЦ МП. Після рішення Рівненського єпархіального управління відкрити училище було підписано угоду між єпархією та намісником Свято-Троїцького чоловічого монастиря в м. Межиріч Острозького району Рівненської області ігуменом Федором про "надання монастирем 5 кімнат в безкоштовне користування терміном на 4 роки для училища" [15]. Монастир надав можливість користуватись трапезною, бібліотекою, брати участь у храмових богослужіннях тощо. Таким же чином вирішено проблему приміщень Тернопільською єпархією УАПЦ, семінарія якої діє на терені Теребовлянського чоловічого монастиря.
Виділення приміщень для навчальних закладів консисторіями та єпархіальними управліннями з частини власних. Такий спосіб вирішення проблеми притаманний Українській православній церкві Київського патріархату та Українській автокефальній православній церкві. Тернопільським єпархіальним управлінням УПЦ
Kli для духовного училища виділено / кімнат: 4 аудиторії, 2 спальні, учительська. Житомирське єпархіальне управління УПЦ КП (із загальної площі 197,2 кв. м) для духовної школи виділило 95 кв. м під аудиторії, 63 кв. м - під гуртожиток для іногородніх з усіма необхідними санітарно- гігієнічними умовами (кухня, туалет, душ); кімнати для ректора, викладацької, бібліотеки [16].
Вирішення проблеми забезпечення навчальними та житловими приміщеннями духовних освітніх закладів за рахунок договорів з громадськими організаціями та об'єднаннями, яке передбачене ст. 17 закону України "Про свободу совісті та релігійні організації". Таким правом скористались 2 навчальні заклади Київського патріархату. Запорізьке духовне училище орендувало у відкритої акціонерної громади Запорізького механічного заводу старе приміщення дитячого саду № ЗО м. Запоріжжя загальною площею 840 кв. м. [17]. Східноукраїнське духовне училище вирішило проблему навчальних приміщень за рахунок п. З договору № 14 між Луганською