УДК 321.01:316.614.5(477)«19.17-22»Лахач Т.О.СУТНІСТЬ ЗМІН ТА ПЕРЕТВОРЕНЬ ЩОДО ІНСТИТУТУ СІМ'Ї В УКРАЇНІ ПРОТЯГОМ 1917-1922 РОКІВ

У статті мова йде про здійснення більшовиками послідовних змін щодо інституту сім'ї, що базувалися як на примусових методах, так і на позитивних соціальних перетвореннях. Щоби досконаліше висвітлити дане питання, автор розглядає деякі історичні аспекти нововведень у контексті нових соціальних взаємин в Україні протягом 1917-1922 років.

Ключові слова: Україна, період 1917-1922 рр., більшовики, інститут сім'ї, примусові методи, соціальні перетворення.

В статье идет речь об осуществлении большевиками последовательных изменений относительно института семьи, которые базировались как на принудительных методах, так и на позитивных социальных превращениях. Чтобы в совершенстве осветить данный вопрос, автор рассматривает некоторые исторические аспекты нововведений в контексте новых социальных взаимоотношений в Украине на протяжении 1917-1922 годов.

Ключевые слова: Украина, период 1917-1922 гг., большевики, институт семьи, принудительные методы, социальные преобразования.

In the article the question is about realization by bolshevists of successive changes in relation to the institute of family, which were based both on the forced methods and on positive social transformations. For perfect lighting up the given question an author examines some history aspects of innovations in the context of new social relations in Ukraine during 1917-1922.

Key words: Ukraine, the period of 1917-1922, bolsheviks, institute of family, compulsory methods, social transformations.«Сім'я перестає бути потрібною. Вона не потрібна державі тому, що домашнє господарство вже не вигідне, воно без потреби відволікає робітників від більш корисної справи» [1]. Такими словами відомий політик і революціонер А.М. Коллонтай у 1919 році розпочинала один із своїх виступів про соціальну організацію майбутнього суспільства. Ідея обов'язкової руйнації та відмирання сім'ї після революційних подій 1917 року широко пропагувалася й іншими партійними та державними лідерами. Але соціально-економічна дійсність поставила більшовиків перед фактом недосягнення запланованих змін. Хоча спочатку, впевненість у неодмінній перемозі світової революції і швидкій побудові комуністичного суспільства, породжувало намагання до якнайшвидших перетворень сім'ї.

Розглядаючи історичні аспекти тодішніх нововведень у контексті нових соціалістичних змін в українських землях колишньої Російської імперії 20-х років ХХ століття, ми ставимо на меті показати, що лежало в основі такого підходу радянської влади, встановити, чому саме сім'ї військовослужбовців стояли на особливому рахунку держави і розглянути, як здійснювалися перетворення щодо решти родин та їх членів.

Викликає здивування той факт, що серед більшості вітчизняних публікацій практично відсутні роботи теоретичного і узагальнюючого характеру. Політологами, соціологами, психологами, етнологами і т. д. дана тема досліджується більш ґрунтовно. А от в історичному ракурсі вченими реалізовано невелику частину великих можливостей для дослідження розвитку шлюбно-сімейних взаємин, державного впливу на них і загальних змін сім'ї в Україні протягом ХХ століття. Хоча, як відомо, у порівнянні з іншими країнами світу, в СРСР сімейний стан був однією із тих характеристик, що фіксувався в усіх переписах, статистичних звітах, особових справах, картотеках, списках майже кожної організації.

Трансформаційні процеси суспільства 20-х років минулого століття викликали цілу хвилю нових правових актів, історичних документів і соціальних постанов. Історичний аналіз таких документів є основною метою пропонованої статті. Спираючись на архівні джерела та пласт правових документів, ми намагалися окреслити найбільш цікаві моменти свого аналізу, подати дещо нові погляди на історичні підвалини державних нововведень щодо інституту сім'ї.

На жаль, в Україні даній проблемі не присвячено жодної монографії. Натомість друкується безліч періодичних видань і публікацій. Уваги заслуговують такі дослідники, як: С. Васильєв, З. Ромовська, К. Чижнар, В. Кунда, Н. Дячок, Т. Галко вська, О. Дорохіна, А. Антонов, І. Антонова, М. Мєдкова, В. Мєдков, І. Проневська та інші. Вони вважають, що процес відокремлення церкви від держави у 1917 році спричинив не тільки передачу актів громадянського стану, а й призвів до незахищеності і залежності сім'ї від інституту держави, до втрати загальних культурологічних і національних традицій, що на сьогоднішній день є причиною неоднозначності сімейних засад. Із цим, звісно, не можна не погодитися, але, на нашу думку, треба враховувати й позитивні механізми цього дійства. Наприклад, надавалися більші права жінці, вводилася соціальні пільги сім'ям тощо.

Слід зазначити, що з перших днів приходу до влади, більшовики почали послідовно здійснювати програму соціалістичних перетворень. В галузі шлюбно-сімейних взаємин це призвело до відокремлення церкви від держави на користь останньої і передувало скасуванню всіх станових, релігійних, майнових обмежень укладання шлюбу та його розірвання, як власне і принципова відмова від усталеного порядку ведення актів церковної та громадянської реєстрації.

Наступним кроком було планування повного знищення інституту сім'ї. Такі перетворення ґрунтувалися на програмних положеннях марксистсько - ленінської концепції побудови соціалізму й були викладені в таких працях, як «Маніфест Комуністичної партії» К. Маркса і Ф. Енгельса, «Критика Готської програми» К. Маркса, «Держава й революція» В.І. Леніна та ін. У них спостерігається негативне відношення до перспективи сім'ї в комуністичному суспільстві. Наприклад, у «Маніфесті Комуністичної партії» обґрунтовується теза про відмирання сім'ї при комунізмі й передачу господарських і виховних функцій сім'ї суспільству [2].

Не дивлячись на ряд проблем, що поставали перед молодою владою у досягненні цієї мети (постійні війни, безробіття, розруха тощо) радянське законодавство досить швидко переходило від формального функціонування до діючого. Так,