Народний Комісаріат освіти і охорони здоров' я зобов' язувався у триденний термін після скликання Всеукраїнського з'їзду Рад видати розпорядження їх підлеглим органам на місцях про прийом у дитячі садки, притулки, дитячі будинки, будинки матері й дитини членів родин військовослужбовців поза чергою.

29 лютого 1920 року Народному Комісаріату земельних справ наказувалося вжити всіх заходів до виконання декрету Раднаркому «Про забезпечення господарства червоноармійців землею», який був прийнятий на ІІ Всеросійському з' їзді Рад робітничих і солдатських депутатів. Не обійшли також увагою і працездатних, але незабезпечених осіб із родин червоноармійців. Їм протягом трьох днів потрібно було видати відповідне розпорядження від уповноваженого Наркомпраці РСФРР при Раднаркомі УСРР про позачергову реєстрацію та надання роботи в першу чергу [12].

Завдяки таким нововведенням вже у травні 1920 року дані сім'ї мали можливість отримати не тільки квартири, а й необхідні меблі. Про це засвідчує лист завідувача Одеським комунальним господарством М. Горєва голові Губревкому. Він повідомляв, що родини червоноармійців задовольняються у першу чергу після того, як Реорганізаційна комісія опублікувала положення та інструкції в газеті «Известия» 25 травня 1920 року.

З цього листа стає відомим, що Реорганізаційний житловий відділ отримав з 25 травня до 10 серпня 178 заяв із проханням видати кімнату або квартиру та 89 заяв із проханням їх омеблювати. Усі вимоги були 100 відсотково задоволені [13].

Проте, отримавши дах над головою, мешканці стикалися з новою проблемою. Розгляд переписки Харківської губернської організації про матеріальне забезпечення військовослужбовців, партійних робітників і членів їх родин за квітень-травень 1920 року, показав, що в одну квартиру селили дві, три, чотири й більше сімей, що між собою не були навіть дальніми родичами [14].

Усе це сприяло тому, що сім'ї (різні за своїм походженням, культурним рівнем, цінностями тощо), не маючи гідних умов проживання, заважали один одному і певною мірою впливали один на одного. Загальними «цінностями» ставали такі приватні справи, як міжособові відносини подружжя, взаємовідносини із старшим поколінням, зв'язки родичів і т. п.

Таким чином, слід зазначити, що сім'ї військовослужбовців стояли на особливому рахунку держави. Тільки протягом 1917-1920-х років, вищими органами радянської влади було прийнято понад 30 постанов, інструкцій, декретів, що стосувалися покращення їх прожиткового рівня, збільшення пільг і заробітної плати, видачі кредитів, продовольчих карток, передачі продовольчих посилок із фронту тощо. І це при тому, що всі члени родин військовослужбовців мали право додатково, без обмежень, працювати, отримувати свою заробітну плату і користуватися іншими соціальними пільгами.

Натомість державна політика щодо решти сімей, обмежувалася загальними положеннями. Великий процент смертності на підприємствах, фабриках, заводах спричиняв не розгляд причин, а встановлення мізерної компенсації сім'ям робітників і службовців на випадок смерті годувальника. Даний проект декрету з вище зазначених обставин був унесений Народним Комісаріатом соціального забезпечення і прийнятий Малою Радою Народних Комісарів 26 серпня 1919 року «з поправками умовно до надання товаришами Мілютіним і Чуцкаєвим звіту про фінансову сторону даного декрету» [15]. 28 серпня того ж року Мала Рада Народних Комісарів затвердила проект декрету.

У ньому говорилося про соціальне забезпечення неповнолітніх і недієздатних (до 16-ти років) осіб, що не мали інших доходів і знаходилися на утриманні померлого годувальника. Соціальне забезпечення надавалося у вигляді грошової компенсації: на одну недієздатну особу - 60%, на дві - 75%, на три і більше - 100% мінімальної тарифної ставки даної місцевості. При цьому із загальної чи індивідуальної суми пенсії вираховувалися всі доходи, заробітки і т. д., що отримували особи по соціальному забезпеченню, у тому числі й усі види натуральної допомоги, як то: кошти за безкоштовне харчування, приміщення, одяг і т. д. [16].

Додатковим розпорядженням Ради Народних Комісарів від травня 1921 року сім'ї, в якій помер годувальник, встановлювалася виплата середньої заробітної плати без будь-яких вирахувань й видача продовольчого пайка протягом місяця за рахунок підприємства [17].

Таблиця 1

Соціальне становище | Сімейний стан | Одинокі | Кількість утриманців | Всього

ч | ж | всі | До 2-х чол. | До 3-х чол. | 4 і більше чол. | ч | ж | всі

ч | ж | всі | ч | ж | всі | ч | ж | всі

Робітники | Неодружені | 15 | 2 | 17 | 6 | 1 | 7 | 5 | 1 | 6 | 1 | - | 13 | 39 | 4 | 43

Одружені | 2 | - | 2 | 8 | 1 | 9 | 1 | - | 10 | 1 | - | 17 | 3 | 1 | 38

Не з'ясовано | 5 | - | 5 | - | - | - | 1 | - | 1 | 4 | - | 4 | 10 | - | 10

Сім'ї тих померлих, які загинули під час службових обов'язків у боротьбі з куркулями та «бандитами», за постановою Народного

Комісаріату України від