Дані розбудови

органам. У 1919 році І. Арманд писала: «Ми повинні і ми вже почали вводити суспільне виховання дітей й знищувати владу батьків над дітьми» [24].

Завдяки таким підходам почали масово відкриватися дитячі садки, дитячі будинки тощо. В іншому разі такі дії можна було б розцінювати тільки як прогресивний крок уперед та, на жаль, розвиток позитивної реформації сім' ї у рамках вирішення питання про майбутнє родин, де більшовики ідеологічно обґрунтовували необхідність їх радикальних і функціональних змін, а згодом й абсолютне знищення - був неможливим.

Якщо радянській владі потрібно було щільно підійти до реорганізації сім'ї і перебудови отриманого спадку від царських часів, то в галузі розширення державного контролю над вихованням підростаючого покоління чи «охорони матері і дитини» треба було розбудовувати все спочатку (див табл. 2) [25].

Таблиця 2

дитячої мережі на території Україні протягом

Назва осередку | До 1917 | 1921 | 1922

Консультації | 5 | 123 | 66

Молочна кухня | 5 | 51 | 25

Ясла постійні | - | 101 | 53

Ясла вечірні | - | - | -

Ясла сезонні | - | 208 | 46

Дитячі будинки | - | - | 248

1917-1922 роківПерша консультація не тільки в Україні, а й на всій території колишньої Російської імперії була відкрита в Одесі у 1901 році. За подальші двадцять років побудувалося ще 4 консультації. А за два роки при радянській владі і лише на території України було відкрито вже 123 консультації, 51 молочна кухня і 101 ясла. Важким видався 1922 рік, коли вся мережа скоротилася удвічі, а мережа дитячих будинків збільшилася на 20 відсотків. Це пояснюється необхідністю, перш за все, підібрати всіх дітей до 4-х років, які в результаті війни і голоду залишилися на вулиці. У подальшому кількість безпритульних дітей певного віку почала зменшуватися, і дитячі будинки поступово стали закриватися, а жіночі консультації, ясла, молочні кухні навпаки відкривалися [26].

До впровадження таких дій, ще 17 травня 1919 року Радою Народних Комісарів був прийнятий декрет «Про безкоштовне дитяче харчування» у нашвидкуруч збудованих їдальнях, дитячих пунктах тощо [27]. При цьому діти із північних районів користувалися підвищеною увагою держави. Для них, за особистим розпорядженням і контролем В.І. Леніна, були прийняті необхідні умови щодо обов' язкового перевезення їх до дитячих колоній на літній відпочинок [28].

Така турбота про підростаюче покоління була насичена боротьбою більшовиків за особистість кожної дитини. Тому не викликає подиву, що згодом їх піклування вилилося у реальну допомогу жінкам на випадок їх вагітності, народження дитини та годування і догляду за дитиною. Травневою постановою 1919 року встановлювався порядок видачі грошової компенсації у випадку тимчасової втрати дієздатності жінки (вагітність, народження дитини) на розсуд Народного комісаріату праці [29]. А лютневою 1922 року постановою визначалася більш чітка соціальна допомога жінкам, яка включала в себе компенсацію за вагітність і народження дитини тим, хто займався фізичною працею, у розмірі заробітку повного робочого дня протягом восьми тижнів до пологів і восьми тижнів після них. Жінкам, які не займалися фізичною працею - за шість тижнів до пологів і після них. Якщо ж вагітність припинялася природним або хірургічним шляхом, то компенсація видавалася лише протягом трьох тижнів із моменту такого випадку жінкам, які займалися фізичною працею, і двох тижнів жінкам, які займалися нефізичною працею. Компенсація у зв'язку з годуванням та доглядом за дитиною видавалася всім особам однаково протягом восьми тижнів до пологів і дев'яти місяців після них у розмірі У середньомісячної оплати. Припинити виплачувати таку соціальну допомогу дозволялося лише у випадку смерті дитини [30].

Таким чином, тоталітарна за своєю суттю держава диктатури пролетаріату була зацікавлена у підкоренні громадян повністю ідеям революційної боротьби і соціалістичного перетворення суспільства. При цьому інституту сім'ї відводилася особлива роль, де сутність державних змін та перетворень базувалася як на примусових методах, так і на позитивних соціальних нововведеннях: покращення житлових умов, застосування соціальних пільг, задоволення необхідних потреб сімей, охорона матері і дитини. Все це вплинуло на формування тенденцій багатофункціональних сімейних змін і майбутнього розвитку шлюбно-сімейних взаємин в Україні протягом наступних десятиліть.ЛІТЕРАТУРА

Коллонтай А.М. Семья и коммунистическое государство. - М.: Издательство Украинского Центрального Агенства, 1919. - С. 17-18.

Маркс К., Енгельс Ф. Сочинения. - Т. 4. - М.: Политиздат, 1955. - С. 437-444.

Декреты Советской власти. - Т. 1. - 25 октября 1917 - 16 марта 1918. - М.: Политиздат, 1957. - № 238. - С. 287.

Собрание узаконений и распоряжений Рабоче-Крестьянского правительства Украины (далі СУ УССР). - Полтава, 1919. - № 17. - Ст. 89. - С 100-101.

Декреты Советской власти. - Т. 2. - 17 марта - 10 июля 1918. - № 38. - С. 62.

Декреты Советской власти. - Т. 4. - 10 ноября - 31 марта 1919. - № 4. - С. 444-445.

Декреты Советской власти. - Т. 5. - 1 апреля - 31 июля 1919. - № 141. - С. 264-267.

Державний архів Полтавської області, ф. 3872, оп. 1, спр. 797, арк. 155.

Там само, арк. 156.

СУ УССР. - Полтава, 1920. - Ч. 15. - Ст. 293.