УДК 323.325:94(477)"1953/1965"

Донець А.С., Донецький національний університет

Матеріальна зацікавленість селян України в результатах своєї праці в ході проведення реформ 1953

-1965 pp.

У даній статті вперше у вітчизняній історіографії зроблена спроба відобразити вплив результатів реформ які проводились радянським урядом в період 1953-1965 pp., на добробут безпосередніх виробників сільськогосподарської продукції - колгоспників. Аналізуючи зміст реформ з точки зору створення у*юв для *латеріальної зацікавленості колгоспників в результатах своєї роботи, автор доходить висновку, що відсутність такої була головною причиною низької продуктивності праці в колективних господарствах.

In the article for the first time in the national historiography there was made an attempt to reflect an influence of results of the reforms, implemented by the Soviet government in the period of 1953-1965, on the welfare of first-hand producers of agricultural products - collective farmers. Analyzing the reforms' content from the point of conditions creating for collective farmers' material interest in the results of their work, author makes conclusion that the absence of the last-named was the main reason of the low productivity in collective economies.Перегортаючи сторінки сучасних газет, чи не в кожному номері можна зустріти статтю про проблеми в агропромисловому комплексі Укра'іни Спектр їх достатньо широкий, але здається в основі кожної з них лежать одні й ті самі причини - відсутність чітких механізмів регулювання земельних відносин, оподаткування, системи кредитування тощо. Таке становище спричиняє відсутність адекватних стимулів заохочення селян до продуктивної праці, а саме - відсутність зацікавленості селянина у результатах своєї праці. Проте на ці недоліки в агропромисловому комплексі України ще в 1997 році вказував президент ЛДКучма: "На превеликий жаль, наші економісти, науковці не запропонували стимулюючого економічного механізму в реформуванні колективних підприємств. Оскільки ж таких стимулів немає, то переважно діємо звичайними адміністративними методами" [1]. На жаль, таких стимулів не існує і сьогодні. Селяни залишаються найбільш незахищеною верствою населеноня, 'їхня праця є найменш оплачуваною, а Україна, яка б могла стати головним постачальником сільськогосподарської продукції в Європі, і зараз залишається на другорядних позиціях.

Сільське господарство періоду реформ 1953- 1965 років достатньо активно вивчалося дослідниками різних галузей знань як під час проведення реформ, так і в подальшому. Всю наявну літературу можна поділити на дві групи: вузько- спеціалізовані дослідження, присвячені окремим галузям сільського господарства, та узагальнюючі роботи з аграрної історії України, в яких приділялась увага реформуванню агропромислового комплексу СРСР в зазначений період. Серед вузькоспеціалізованих робіт слід відмітити дослідження ЛВ.Вознесенської [2], ЇЛ.Лукінова [3], В.Г.Венжера [4]. В своїх роботах вказані фахівці досліджували рентабельність сільськогосподарського виробництва, ціноутворення на сільськогосподарську продукцію, працювали над методикою економічних досліджень в сільському господарстві. Особливу увагу з приводу економіки сільського господарства в зазначений період привертають роботи М.А.Безєніна [5], який на основі величезного фактологічного матеріалу доводить економічну перевагу індивідуальних допоміжних господарств селян над колективним господарством. У своїх роботах він ставить під сумнів правильність самого терміну "індивідуальні допоміжні господарства", визначаючи їх як основні джерела постачання багатьох сільськогосподарських продуктів на внутрішній ринок. Але більшість з цих праць несуть у собі величезне ідеологічне навантаження та позбавлені будь-якої критики реформаційних процесів, визнаючи безперечну правильність діяльності комуністичної партії.

Серед узагальнюючих робіт з аграрної історії, де певна увага приділялась і проблематиці нашого дослідження, слід відзначити багатотомні видання "Історія Української СРСР" та "Історія селянства Української РСР". Вони цінні тим, що мали широку документальну базу для характеристики трансформаційних процесів, що відбувались в 1950-1960-х роках, але в них недостатньо чітко висвітлені окремі статистичні дані, які, виходячи з офіційної позиції, зображували значно перебільшені успіхи розвитку сільського господарства. До того ж у цих виданнях обминались багато дискусійних питань з приводу впливу реформ на життя селян.

Для вивчення даної проблеми існує багата джерельна база. Цінним джерелом є стенографічні звіти пар-тійних з'їздів, конференцій та пленумів їх резолюції та рішення, постанови партії та уряду з господарських питань, їх доповнюють звіти обласних та раионних комітетів комуністичної партії. Деякі з них надруковані, але більша частина зберігається в архівах. Зокрема, в даній статті використані матеріали Центрального державного архіву вищих органів влади України, Центрального державного архіву громадянських об'єднань України та Державного архіву Донецької області. Важливими джерелами, що зберігаються в архівах, є матеріали Міністерства сільського господарства та відповідних обласних управлінь, в яких знаходимо дані про розподіл земельних фондів республіки, врожайність, податкові ставки, систему оплати праці селян тощо. Таким чином, джерельна база є достовірною та цілком достатньою для розкриття зазначеної проблеми.

З огляду на це необхідним є вивчення як позитивного, так і негативного досвіду реформування сільського господарства в Україні під час перебування при владі Микити Хрущова з середини 1953 по 1965 роки. Саме в цей період вперше за всі роки існування колгоспно-радгоспної системи було зроблено спробу запровадити принцип матеріальної зацікавленості селян- колгоспників у результатах своєї праці. Такий незвичайний для радянської системи поворот від методів адміністративного тиску на селян до ринкових методів стимулювання був викликаний самою необхідністю забезпечення країни продовольством, якого катастрофічно не вистачало, а промисловість потрібною сировиною. Швидке ж нарощення темпів сільськогосподарського виробництва у період, що розглядається, було неможливим за відсутності