Дещо у кращому становищі знаходилась так звана колгоспна інтелігенція - агрономи і зоотехніки, але ж методи, що були вжиті керівництвом для зацікавлення їх у результатах праці, також знаходились поза межами справжніх ринкових механізмів матеріального стимулювання. Так, згідно з наказом Міністерства сільського господарства УРСР від б вересня 1955 року зоотехніки та агрономи переводились з штатів МТС у штати колгоспів. Рішення начебто вірне, але знову ж таки оплата праці здійснювалась за принципом: "агрономам і зоотехнікам з вищою освітою від 70-80%, а з середньою 60-80% трудоднів і грошової оплати, які нараховуються голові колгоспу" [21]. Виходило, як би грамотно та старанно не працював спеціаліст, все одно отримає платню у встановленому розмірі, причому меншу, ніж голова колгоспу. Встановивши своєрідні "соціальні гарантії" для сільськогосподарських спеціалістів, радянське керівництво звело нанівець той самий принцип матеріальної зацікавленості. Звіти до Міністерства сільського господарства УгСг з регіонів скрізь пронизані повідомленнями такого характеру: "Значна кількість агрономів та зоотехніків, що прийшли працювати в колгоспи, зберегла притаманний їм канцелярський стиль роботи... Замість того, щоб починати свій робочий день з відвідування тваринницьких ферм, місць приготування кормів, пунктів очистки насіння і т.ін., вони залишаються в колгоспних канцеляріях. Так, головний зоотехнік Черняхівської МТС Житомирської області тов. Чегринець, працюючи в МТС близько півроку, до сих пір не знає, скільки і які тваринницькі ферми є в наявності у колгоспів, хто керує цими фермами, як відбувається зимування тварин" [22]. Не були зацікавлені в результатах своєї праці і керівники колгоспів. Підтвердженням тому є чисельні відомості з усіх регіонів республіки про погану організацію праці у колгоспах, недбале ставлення до колективного майна, несвоєчасне виконання цілого спектра сільськогосподарських робіт.

Відсутність матеріальної зацікавленості в результатах праці на всіх рівнях колективного сільськогосподарського виробництва безумовно призводила до низької продуктивності колгоспного виробництва. Порівнюючи основні показники сільського господарства за фактичними даними статистичного управління Сталінської області, можна побачити, наскільки відрізнялась продуктивність праці селян у власному господарстві від праці у колгоспі. У своїх особистих допоміжних господарствах у 1953-1957 pp. населення виробляло від 40 до 58% молока, від 73 до 81% яєць, від 36 до 51% м'яса, у тому числі від 38 до 59% свинини [23], при тому, що переважна більшість тварин та засобів виробництва, включаючи землю для вирощування кормів, знаходились у власності колгоспів. На нашу думку, такі високі показники виробництва сільськогосподарської продукції у власних господарствах селян були можливі лише за умов зацікавленості безпосередніх виробників у результатах своєї праці, від якої селянин мав як продукти для забезпечення потреб власної сім'ї, так і грошовий прибуток від реалізації надлишків продукції на ринку.

Таким чином, при здійсненні реформування сучасного аграрного комплексу України відповідальним особам на всіх рівнях влади слід враховувати та запроваджувати принцип матеріальної зацікавленості кінцевого виробника у результатах своєї праці.

Кучма Л.Д. Реформування АПК: конкретна робота, персональна відповідальність. - К: Нива, 1997. - С. 10.

Вознесенская Л.В. Рентабельность производства при социализме (на материалах колхозов УССР). - К, 1968.-215 с.

Лукинов ИИ. Ценообразование и рентабельность производства сельскохозяйственных продуктов - К, 1963. - 186 е., Його ж. Продуктивність праці в сільському господарстві і шляхи її підвищення. - К, 1958. -72 с

Венжер В.Г. Закономерности развития экономики колхозов в период развернутого строительства коммунистического общества (тезисы). -М., 1963. -32 с.

Безенин М.А Крестьянских двор российского Нечерноземья в 1950-1965 годах // История СССР. - 1992. -№ 2. -С. 16-29.

Кульчицький С.В. Спроби реформ (1956-1964 pp.) // Український історичний журнал. - 1998. - № 2-3. - С. 124.

КПРС в резолюціях та рішеннях з'їздів конференцій та пленумів ЦК (1898-1986). - Т. 8. 1946-1955. - 9-те видання, доп. тавипр. -М., 1983. - С. 307.

Саржан А Социально-экономические и политические процессы в Донбассе. - Донецк: Сталкер, 1998. - 295 с.

Саган О. Трудодні як засіб знищення українського

cejmnciea п нишшка і кулыура. — id,. — —

C. 32.

Підраховано за: Центральний державний архів вищих органів влади України (далі - ЦДАВО України), ф. Р-27, on. 19, спр. 5092, арк. 100.

Підраховано за: Державний архів Донецької області (далі - ДАДО), ф. Р-3763, оп. 2, спр. 103.

Підраховано за: там само

Підраховано за: ЦДАВО України, ф. Р-27, оп. 19, спр. 5314, арк. 67.

Підраховано за: там само, арк. 81-90.

ДАДО, ф. Р-3763, оп. 2, спр. 101, арк. 139.

КПРС в резолюціях та рішеннях з'їздів конференцій та пленумів ЦЕС (1898-1986). -T. 9. 1946-1955.-9-те видання, доп. та випр. - М., 1983. - С. 95.

Див.: ДАДО, ф. Р-3763, оп. 2, спр. 101, арк. 5, спр. 132, арк. 2; спр. 169, арк. 1а.

Там само, спр. 96, арк. 138.

Там само, арк. 6-8.

КПРС в резолюціях та рішеннях з'їздів конференцій та пленумів ЦК (1898-1986). - Т. 9. - С. 96.

ДАДО, ф. Р-3763, оп. 2, спр. 96, арк. 103-104.

Центральний державний архів громадських об'єднань України, ф 1, оп. 30, спр. 3698, арк. 10.

Підраховано за: ДАДО, ф. Р-3763, оп. 2, спр. 253, арк. 143-144.

Надійшла до редколегії 20.11.2003 р.