УДК 329.78 (477)

Киричук Т.М., Черкаський державний технологічний університет

Суспільно-політичні та соціально-економічні передумови виникнення молодіжного неформального

руху у 80-х роках XX ст.

Автор у даній статті розглянув суспільно-політичні та соціально-економічні передумови виникнення їюлодіжного нефорз>шл.ьного руху у 80-х роках минулого століття.

The writer in this article has considered the socio-political and socio-economical reasons of originating of youth motion in 80 years ofpast century.Молодь завжци відігравала значну роль у суспільстві. Це пояснюється декількома обставинами По-перше, прошарок молоді в середньому по всіх країнах світу складає майже третину населення. По-друге, вшначальними ознаками молодого покоління, порівняно з іншими віковими групами, є значно вища динамічність, громадська активність. Приймаючи безпосередню чи опосередковано активну участь у тих чи інших важливих подіях життя країни, молодь сприяє прискоренню соціальних і суспільно-політичних змін. На переломних етапах історичного процесу саме молодь стає тією частиною населення, яка найшвидше відчуває динаміку деформації суспільної свідомості та зіткнення нових і старих цінностей. Молодь починає відповідно реагувати на такі зміни, і в цьому відношенні не можна не погодитись з В.А.Головеньком і О.А.Корнієвським, що саме вона "виступає своєрідним барометром суспільно-політичного розвитку" [1].

Більш ніж переконливим свідченням цьому є власний український досвід. Відсутність конструктивної, продуманої політики щодо вирішення молодіжних проблем в радянському суспільстві у другій половині XX століття поступово призвела до втрати значною частиною молоді поваги до праці, до трансформації духовних цінностей, зростання числа правопорушень та злочинів, наслідки чого українське суспільство гостро відчуває сьогодні.

Окрім того, слід зазначити, що знання глибинної сутності, характеру та особливостей молодіжного руху являють собою особливу цінність ще і тому, що, з одного боку, це допомагає створити умови для вільного і в той же час контрольованого саморозвитку молоді, а з іншого - відкриває можливість залучити її до суспільно-політичних та економічних державотворчих процесів.

Після краху горбачовської "перебудови" і розпаду СРСР Україна в числі інших республік колишньої радянської імперії стала на шлях переходу до якісно нового рівня національно- державного розвитку. Цьому, однак, передував період розгортання широкої хвилі загальносуспільного неформального руху, особливо інтенсивного в молодіжному середовищі. Цей рух, корені якого сягають кінця 60-х - початку 70-х років XX століття, значно вплинув на переоцінку життєвих цінностей, на поширення демократичних ідей і привів до появи широких опозиційних настроїв проти закостенілої, консервативної радянської політичної та економічної системи. Вітчизняні дослідники достатньо ґрунтовно вивчають широке коло молодіжних проблем 70- 80-х років двадцятого століття. Одне з чільних місць у їх роботах займає аналіз суспільно- політичних та соціально-економічних передумов виникнення неформального молодіжного руху. Ця важлива і складна проблема висвітлюється істориками, соціологами, політологами. Достатньо широко вона аналізується у змістовній монографії відомого українського соціолога В.А.Головенька [2]. Даючи широку картину розвитку українського молодіжного руху двадцятого століття, він достатньо уваги приділяє і показу неформальної молодіжної ініціативи.

Різні її аспекти аналізуються також у ґрунтовній колективній роботі В.М.Бебик, М.Ф.Го- ловатого, В.А.Ребкало [3]. Монографія є комплексним дослідженням різнопланових питань життя молоді, її ставлення до громадсько- політичних об'єднань і рухів, їх витоків і перспектив, можливості взаємодії і консолідації.

Враховуючи динамізм молодіжного середовища, характерну для підростаючого покоління соціально-культурну та суспільно-економічну несформованість, цілий ряд авторів, серед них, зокрема, В.В.Аніщук, В.М.Бебик, В.А.Ребкало, Г.Г.Воробйов, О.ПГолобуцький, В.О.Кулик, звертаються в своїх роботах до аналізу механізму формування ціннісних орієнтацій молодих людей, їх економічних та психо-соціальних проблем, уточнення формальних і виявлення неформальних шляхів засвоєння ниш загальногромадянських етичних норм, подолання тенденцій відчуження, маргіналізації та самоусунення із освітньо-культурної та виробничо-економічної діяльності [4].

Слід зазначити, що, тримаючи в полі зору достатньо широке коло проблем життя радянської молоді, переважна більшість дослідників сходяться в думці щодо того, що першочергове значення для дестабілізації молодіжного середовища мало перманентне наростання економічних негараздів. Попри чисельні декларативні заяви радянського керівництва на кшталт того, що "молодим скрізь у нас дорога", економічні труднощі насамперед перекладались на плечі молоді. Серед них чи не найперше місце вже на початку 70-х років в швидкоростучих містах набула житлова невлаштованість.

Органічна несхильність молоді до фальшивих гасел та бундючних слів на фоні все більшого розходження їх з повсякденними життєвими реаліями - все це загострювало критичне ставлення молоді до радянської дійсності.

Слід підкреслити, що всі ці притаманні для радянського економічного механізму процеси проявляли об'єктивну тенденцію до віддалення старшого і молодшого поколінь. Соціологи в своїх дослідженнях наголошували на появі нових, часто не зрозумілих для дорослої частини населення, світоглядних тенденцій в поглядах молодого покоління. Цьому сприяла повна економічна підконтрольність молоді, її залежність від старшого покоління, що вело до все більшої втрати молоддю традиційних форм радянської соціальної, економічної та політичної активності.

Пересічна радянська молода людина, виходячи на рівень самостійного життя, все одно залишалась цілковито залежною від батьків. Держава не могла створити належні умови для отримання молодою людиною сучасної освіти і тим самим забезпечити їй впевненість в майбутньому. В той же час в нових поглядах на життя з боку молоді все більше простежувалось тяжіння до високих стандартів життя. Цікавими у цьому відношенні є дані, що ілюструють рівень турботи радянської держави про своє молоде покоління. У середині 80-х років частка витрат на освіту, у відсотках до валового національного продукту, складала в