Вищезазначені теоретико-методологічні засади базових понять транскордонного співробітництва не виключають інші тлумачення поняття регіону як певного рівня адміністративно-територіальні одиниці держави. Втім, з точки зору конкретно- історичного дослідження, насамперед, історичного аналізу еволюції, розвитку транскордонного співробітництва, слід зазначити, що поняття регіон - є багатозначним, комплексним, хоча і окреслює певні територіальні межі конкретного простору. Важливим є і контекст взаємодії регіону, прикордонного регіону у системі міжнародних відносин. На нашу думку, прикордонний регіон - це певний територіальний простір із конкретно проживаючим на цій території населенням, який має розгалужену систему зв'язків із іншими групами населення в іншому прикордонному регіоні, території проживання яких поділяє кордон.

Цікавим є наступний факт стосовно законодавчо-правового оформлення транскордонного співробітництва, а саме: 24 червня 2004 року в Україні набув чинності Закон «Про транскордонне співробітництво», за умов, коли подібний чи відповідний закон не існує в жодній з європейських країн. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про транскордонне співробітництво» «транскордонне співробітництво, це - спільні дії, спрямовані на поглиблення економічних, соціальних, науково-технічних, культурних та інших відносин між територіальними громадами та місцевими органами виконавчої влади України і територіальними громадами та відповідними органами влади сусідніх держав у межах компетенції, визначеної їх національним законодавством» [7].

Метою транскордонного співробітництва є розвиток соціально-економічних, науково-технічних, екологічних, культурних та інших зв'язків між суб'єктами та учасниками транскордонного співробітництва (стаття 2).

На нашу думку, концептуально транскордонне співробітництво є складовою регіональної політики, а також є частиною інтеграційних процесів країн Європи. Транскордонне співробітництво, згідно з Законом України «Про транскордонне співробітництво», ґрунтується на наступних принципах:

повага до державного суверенітету, територіальної цілісності та непорушності кордонів держав;

урахування під час укладення угод про транскордонне співробітництво повноважень суб'єктів та прав учасників транскордонного співробітництва;

узгоджене усунення політичних, економічних, правових, адміністративних та інших перешкод для взаємної співпраці;

конституційність, законність;

чіткого розподілу завдань, повноважень та відповідальності між суб'єктами транскордонного співробітництва;

гармонізації загальнодержавних, регіональних та місцевих інтересів;

забезпечення рівних можливостей для регіонів України щодо співпраці в рамках транскордонного співробітництва;

розмежування відповідальності та повноважень між центральними та місцевими органами виконавчої влади з метою найбільш ефективного вирішення проблем та завдань;

створення ефективних механізмів забезпечення умов для здійснення транскордонного співробітництва.

Здійснюючи порівняльний аналіз двох документів - Закону України «Про транскордонне співробітництво» і Мадридської Конвенції, можна стверджувати, що Закон України «Про транскордонне співробітництво» містить міжнародно- правові засади, базові категорії та відповідні механізми реалізації транскордонного співробітництва, які базуються на принципах і методах Мадридської Конвенції і двох додаткових протоколах. Так, № 159 або перший Протокол до Мадридської конвенції від 9 листопада 1995 року, визначає правові засади транскордонного співробітництва територіальних спільнот і влад, а № 169 або другий Протокол до Європейської Рамкової Конвенції від 5 травня 1998 року поширює принципи транскордонного співробітництва і на міжтериторіальну, міжрегіональну співпрацю, тобто на взаємини регіонів різних країн, які не мають спільного кордону і відповідно не межують один з одним [8].

Згідно з додатковим Другим Протоколом до Європейської рамкової конвенції про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями, підписаного 5 травня 1998 року, статті 2 - «міжтериторіальне співробітництво означає будь-яку спільну діяльність, спрямовану на започаткування відносин між територіальними общинами або властями двох або більше Договірних Сторін, крім відносин транскордонного співробітництва між сусідніми властями, включаючи укладання з територіальними общинами або властями інших держав угод про співробітництво» [9].

Таким чином, сучасні процеси глобалізації та регіоналізації детермінують розширення ролі регіонального чинника і відповідно до транскордонного, міжрегіонального співробітництва в Європі.

Конкретно історичний аналіз транскордонного співробітництва регіонів України дозволяє зробити деякі принципові узагальнення теоретико- методологічного, концептуального характеру:

транскордонне співробітництво регіонів України є підсистемою міжнародних відносин на регіональному, міжрегіональному рівнях;

транскордонне співробітництво регіонів України є безпосередньою формою участі громад, органів самоврядування прикордонних регіонів України у загальній системі європейської інтеграції, формою реальної співпраці регіонів України та Європейського Союзу.

З теоретико-практичної точки зору вважаємо за доцільне сформулювати основні етапи формування транскордонного співробітництва регіонів України та Європейського Союзу:

по-перше, це моніторинг наявного європейського досвіду співпраці регіонів та інших суб'єктів кооперації з метою налагодження ефективної системи транскордонних зв'язків;

по-друге, це спільна розробка спільної стратегії розвитку транскордонного співробітництва;

по-третє, розробка конкретних транскордонних проектів, які сприятимуть вирішенню наявних проблем на кордонах межуючи прикордонних регіонів України та Європейського Союзу;

по четверте, узагальнення набутого досвіду і визначення нових перспективних напрямів транскордонної співпраці.ЛІТЕРАТУРА

Європейська Рамкова Конвенція про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями (ETS № 106). - Мадрид, 21 травня 1980 р. Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

European Charter for Border and Crossborder Regions. - 2004. Режим доступу: www.coe.int.

Кіш Є. Українсько-угорське транскордонне співробітництво: можливості та пріоритети у ХХІ столітті. - Ужгород: Ліра, 2003. - C. 10-11.

Верменич Ярослава. Поняття «регіональна історія» як структурна модель територіальних досліджень // Регіональна історія України. Збірник наукових