20 січня 1689 р. з Глухова І.Мазепа надсилає листа до В.Голіцина про поїздку гетьманського посланця до коронного гетьмана Станіслава Яб- лоновського. В листі зазначалось, що "як гетьман, так і всі чини радіють з того, що за їх царської найяснішої величності указом... військо у промислах військових під Очаковом побувало, випадок цей гідний всілякої похвали".

Таким чином, козацький похід під Очаків восени 1688 р. був успішною військовою операцією. Козаки І.Мазепи зробили цей похід за наказом царівни Софії. Цей похід мав певний резонанс в Європі, оскільки про нього мали відомості коронний гетьман Польщі Станіслав Яблонов- ський, а також уряд Німеччини.

Військові заходи І.Мазепи навколо фортеці Очаків у 1688 р. мали на меті одержання розвідувальної інформації з прикордонних найближчих до України земель Очаківського ейялету, а також стримування військової агресії, яка виходила на українські землі з-під стін Очаківської фортеці.

Військові операції навколо фортеці Очаків, які проводились за ініціативою та під контролем гетьмана І.Мазепи, були підготовчим етапом для бойових дій 1689 р. Військова оборонна діяльність І.Мазепи та В.В.Голіцина знайшла високу оцінку в Європі. Французький історик А.Рамбо зазначав, що вона досягла подвійного ефекту, оскільки сприяла стриманню турецько - татарської агресії з півдня та досягненню царівною Софією тріумфу в Москві [7].

У 1690 р. І. Мазепа продовжує військову діяльність, пов'язану з охороною південних кордонів від турецько-татарської агресії. 13 лютого від полтавського полковника Федора Жученка до І.Мазепи приїхали мешканці його полку. Вони повідомили, що бачили концентрацію кримських військ, які мали намір іти на українські міста. Того ж дня І.Мазепа віддав наказ полковнику І.Новицькому іти зі своїм полком до Дніпра, і там, підтримуючи зв'язок з лубенським полковником, який теж отримав розпорядження про виступ, мати "пильну обережність і готовність воєнну" до відсічі противника.

Наступного дня гетьман з українськими частинами, які знаходились при ньому, - стрілець - кими, рейтарськими, солдатськими полками, а також Гадяцьким полком та іншими військовими силами збирався вирушити з Гадяча, де перебував на той час, до Дніпра та Миргорода. Татари переправились через Дніпро і направились до Інгульця [8].

17 лютого І.Мазепа розпорядився, щоб ці сили, а також Прилуцький, Миргородський полки і частина Гадяцького та кілька охотницьких (найманих) частин пішли на татар та погромили їх. Потім вони здійснили напад на Кизикермен. І.Мазепа у цей час з українськими та російськими частинами мав намір іти до Дніпра, але йому не вдалося зупинити натиск турецько-татарської агресії. Татарські загони вчинили напад на лівобережні міста України [9].

У відповідь на цей похід І.Мазепа посилає загін у прикордонні степові території Очаківського ейялету. У квітні козаки під командуванням І.Ковальчука чисельністю у 70 осіб зустрілися в татарському урочищі Пересип. Про ці події І.Мазепа з Батурина 7 квітня надіслав лист до Івана та Петра Олексійовичів у Москву. В ньому зазначалось, що Іван Ковальчук з товаришами у сімдесят чоловік приїхав до нього в Батурин на початку квітня 1690 р. і привів дев'ять "язиків" з татар. А при тих "язиках" було "багато листів турецьким письмом написані". І.Мазепа сповіщав, що відправляє ті "язики" та турецькі листи під охороною двадцяти козаків. Він повідомляв, що свідчення на допиті полонених надійно записані. Цю таємну інформацію допитів татарських полонених гетьман надіслав з головним листом до Малоросійського приказу. Також він інформував, що серед побитих татар були знатні аги, які з Криму до хана і дітей його їхали [10].

Протягом 1690 р. над Україною нависала загроза турецько-татарського вторгнення з півдня. Тому у червні І.Мазепа, щоб усунути її, планує нанести удар козацькими силами по фортеці Кизикермен та провести рейд на степовому просторі між Бугом та Дністром до фортеці Очаків.

30 червня гетьман з Батурина надіслав інструкцію полковнику Іллі Новицькому, щоб той разом з полковником Семеном Палієм здійснив напад на Кизикермен, а після повів наступ за Буг і Дністер. В інструкції зазначалось, що полковник Семен Палій з Фастова має намір вийти в поле з військом на дні святих Петра і Павла. Разом з полковником І.Новицьким в похід повинні були виступити по одній тисячі чоловік з Переяславського та Лубенського полків з двома гарматами. Козацькі полки І.Новицького та С.Палія мали взяти місто приступом, спалити посади, захопити худобу навколо Кизикермена, а також витолочити ріллю. Ця військова операція мусила проходити в нічний час. Гетьман зазначав, що хоча Запоріжжя знаходилось у перемир'ї з Кримом, але татари не поважали того перемир' я, і українських людей біля річки Бугу та ріках польових побрали в полон. До полону потрапили також козаки із Запоріжжя. Щоб інформація про похід не потрапила до турецько-татарської сторони, похід мусив проходити тихо, полковникам заборонялось оголошувати про свій намір стороннім людям, вони зобов' язані були йти таким трактом, на якому б не тільки запорожці не змогли б їх побачити, але і бусурманська сторона спостерігати. Після того, як військо учинить промисли під Кизикерменем, воно повинно було піти за Буг та за Дністер.

В цей час з Січі для забезпечення промислів мали вийти піхотні ватаги. За царським указом на Запоріжжя були надіслані борошно та грошовий запас.