Гетьман був впевнений в успіху походу, тому що всі орди з Криму вирушили на допомогу ханові до угорських кордонів, інші пішли до Калги-султана в Білгородщину. Крим залишився в малолюдстві. І.Мазепа допускав, що під час походу кримський хан міг прийти з військом до Переволочної. В такому разі за його наказом війська козаків повинні повернутися на свої старі місця [12].

Таким чином, у липні-серпні 1690 р. відбувся великий вдалий похід чотиритисячного козацького війська лівобережних полків та загонів фастівського полковника Семена Палія на Кизикер- мен - фортецю, розташовану в пониззі Дніпра [13].

На початку квітня 1691 р. охотницькі запорізькі козаки, очолювані сотником Юскою та фастівським полковником С.Палієм, зробили ще один вдалий військовий похід на територію Очаківського ейялету. Військова операція розгорнулася в урочищі Пересип за фортецею Очаків. Козацькі загони напали на татар, що поверталися у Крим з "німецької" війни. Семен Палій повідомив Мазепу, що козаки під Пересипом напали на двох султанів, "котрі йшли з мадярської війни з цісарем християнським", погнали татар шляхом до Очакова, багато положивши "на плацу там", взявши полонених. Останні повідомили, що дізнавшись про поразку під Пересипом, орда з двома султанами, Давлет Киреєм та Бат Киреєм, мала намір піти на українські землі [14].

У другій половині квітня Іван Мазепа надіслав до Москви повідомлення про козацьку військову операцію біля Пересипу, де козаки взяли багату здобич та декілька полонених, яких прислали до гетьмана. Одного з них, Асмана, він відправив до Москви у супроводі чотирьох козаків на чолі з сотником Юскою. Також в Малоросійський приказ І.Мазепа надіслав листа, в якому сповіщалось про повідомлення полоненого. Асман розповів про воєнні операції, що були здійснені турецькими та кримськими військами проти німців, політичні плани Стамбула і Бахчисарая [15].

На початку квітня 1692 р. І. Мазепа повідомляв Івана та Петра Олексійовичів, що запорізьке військо постійно "в трудах обертається". За словами гетьмана, як взимку, так і літнім часом козаки бувають безперестанно у військових промислах, постійно відбиваючи татарські набіги. Також козацьке військо постійно перебувало у військових походах під Перекоп, Очаків, Кизи- кермен, Білгород. Під час цих походів козацькими загонами захоплені татарські полонені, які були відіслані до Москви. За монаршим наказом боярин і воєвода Шереметьєв та гетьман І. Мазепа з українськими та російськими полками у відповідь на татарсько-турецький напад зробили похід з українських прикордонних міст за ріку Буг, під час якого розорили посади Очаківської фортеці, завдавши її мешканцям значних матеріальних збитків. Була захоплена велика кількість полонених та худоби. Мазепа мав намір відправити полонених до Москви [16].

Черговий похід запорожців на чолі з колишнім кошовим отаманом Федором Степановим, що служили у війську Семена Палія, правобережних козаків та загонів лубенського полковника Леонтія Свічки на Кизикермен відбувся в кінці лютого - на початку березня 1693 р. Ця операція була проведена таємно від Запоріжжя, бо часто військова інформація, яка надходила на Січ, ставала відомою Криму, оскільки тут завжди існували прибічники співробітництва з татарами, і це ставило під загрозу військові плани гетьмана [17].

В результаті походу на деякий час було зупинено рух татар з Криму суходолом до українських кордонів, вони почали просування до Очакова водним простором. Незважаючи на це, козаки продовжували тримати під військовим контролем турецько-український кордон [18].

Таким чином, у 80-90-х рр. ХУІІ ст. І.Мазепу як видатного політика та полководця турбувала справа оборони українських кордонів. Тому військова діяльність гетьмана була спрямована на стримування турецько-татарської загрози з боку Очакова. Під час козацьких походів на територію Очаківського ейялету значно вдосконалювалось козацьке військове мистецтво. Запроваджувались такі прийоми війни: відкритий бій на степовому просторі навколо фортеці, захоплення посадів, худоби, хлібних припасів. Військові операції часто проводились під сильним вогнем артилерії з турецьких військових кораблів, які стояли на рейді поблизу Очакова. І.Мазепа розробив військову інструкцію про спільні дії козаків І.Новицького та С.Палія під час походу за Буг.

Історія фортеці Очаків за часи І.Мазепи потребує подальших історичних розвідок, оскільки з даної проблеми не існує жодного комплексного глибокого дослідження.

Смолій В.А., Брехуненко В.А., Мицик Ю.А. Листи І.Мазепи. 1687-1601. - Т. 1. - К.: Інститут історії України НАНУ, 2002. - 480 с.; Станіславський В.В. З епістолярної спадщини гетьмана Івана Мазепи. - К.: Інститут історії України НАНУ, 1996. - 191 с.; Гончарук Г.Г., Гуцалюк С.Б., Сапожников І.В., Са- пожникова Г.В. Хаджибей-Одеса та українське козацтво (1415-1797 роки). До 210-ї річниці штурму Ха- джибейського замку. - Одеса: ОКФА, 1999. - 400 с.

Смолій В.А., Брехуненко В.А., Мицик Ю.А. Вказ. праця. - С. 387.

Там само. - С. 387-388.

Там само. - С. 388.

Там само. - С. 256.

Стороженко Н. Охочекомонный полковник Илья Федорович Новицкий // Киевская старина. - 1885. - Июль. - Т. 12. - С. 431-457.

Rambavd Al. Histo^e generale du IV siecle a nos jours. Ouvrage publie sous la denection de MM. - Paris, 1895. - P. 683.

Акты, относящиеся к истории Западной России, собранные и изданные Археографической комисси- ею. 1633-1699. - СПб., 1853. - Т. 5.