УДК 371.83 (470.62)Білий Д.Д.ДІЯЛЬНІСТЬ КУБАНСЬКОГО ТОВАРИСТВА «ПРОСВІТА» НА ПОЧАТКУ ХХ СТ.

У статті автор розглядає обставини та умови утворення і діяльності українського культурно-громадського об'єднання «Просвіта» в Кубанської області Російської імперії на початку ХХ ст. Автор аналізує наслідки діяльності цього товариства і його вплив на формування національної свідомості українців Кубані.

Ключові слова: Кубань, товариство «Просвіта», українська модерна нація, етнічні українці, національна свідомість

В статье автор рассматривает обстоятельства и условия создания и деятельности украинского культурного общества «Просвита» в Кубанской области Российской империи в начале ХХ ст. Автор дает оценку результатов деятельности этого общества и его влияния на формирование национального самосознания украинцев Кубани.

Ключевые слова: Кубань, общество «Просвіта», украинская современная нация, этнические украинцы, национальное сознание.

In the article the author examines reasons and conditions of creation and work of Ukrainian cultural society «Prosvita» in Kuban oblast of Russian Empire in the beginning of the XX century. Author evaluates results of the work of society «Prosvita» and also he evaluates his influence on forming of national self-consciousness of Ukrainian people of Kuban.

Key words: Kuban, society «Prosvita», the Ukrainian modern nation, ethnic Ukrainian's, national consciousness.Звернення до проблематики становлення української модерної нації наприкінці ХІХ - початку ХХ ст. є одним із ключових для розуміння української історії минулого сторіччя. Одним із малодосліджених аспектів цього питання, є звернення до історії культурно-громадського товариства «Просвіта», яке відіграло надзвичайно важливу роль у формуванні національної свідомості українців усіх регіонів української етнічної території [1]. Велике значення активісти «Просвіти» надавали розповсюдженню своєї діяльності на терени Північно-Західного Кавказу (Кубанської області), переважну частину населення якої складали етнічні українці [2]. Місцева українська еліта активно підтримувала створення осередків «Просвіти» на Кубані. Внаслідок демократичної революції 1905 р. і певної лібералізації суспільно-політичного життя в Російській імперії створилися сприятливі умови для посилення української національно- просвітницької праці. На той час у Катеринодарі та деяких станицях Кубанської області вже існувало досить потужне та впливове українське інтелектуальне середовище, лідери якого - С. Ерастов, М. Рябовол, Я. Жарко, І. Ротар стали засновниками кубанського відділення «Просвіти» [3].

Перше установче зібрання товариства відбулось 25 серпня 1906 р. в залі жіночої гімназії. На ньому були присутні 150 осіб - переважна більшість яких були представниками інтелігенції, вчителями шкіл та гімназій. Засідання відкрив С. Ерастов, який прочитав доповідь з історії України. Головною концептуальною думкою доповіді було те, що Україна до переходу під владу Московського царства розвивалась як вільна демократична республіка і лише під тиском з боку московської влади перетворилась на позбавлену рідної мови та прав людини одну з імперських провінцій. С. Ерастов розповів про національно-культурне відродження, яке розгорнулось на українських землях з початку ХХ ст., і закликав українську інтелігенцію Кубані долучитись до нього. Головним напрямом діяльності планувався перехід шкіл та інших навчальних закладів на українську мову. Зачитали вітання від Петербурзького українського видавництва «Праця» та від колишнього директора народних шкіл Кубані О. Левицького. На засіданні обрано раду новоутвореного товариства «Просвіта», до якої увійшли С. Ерастов (пізніше був обраний головою кубанської «Просвіти»), Потапенко, Янченко, Я. Жарко, І. Ротар, Яловий, Грюнер. Кандидатами до ради товариства обрали Донченка, Мегерю, Мельника, Скопця. Затверджено статут Кубанського українського просвітницького товариства [4]. В ньому, зокрема, проголошувалося: «Товариство ставить перед собою за мету розповсюджувати просвіту на широкій демократичній основі, пробуджувати національну самосвідомість та підіймати національну культуру серед українців Кубанської області:

відкривати школи для видатних та здібних дітей, бібліотеки, читальні та книжкові склади;

видавати брошури, книжки, газети та листівки;

організовувати зібрання, читання з рефератами та бесідами різноманітного змісту, переважно з питань, які торкаються України;

організовує гуртки для зібрання, збереження та розвитку рідної пісні та музики;

засновує музеї для збереження предметів, які торкаються історії, етнографії, шкільної справи та природних відмінностей району;

поширення просвіти серед дорослих, шляхом утворення недільних шкіл, вечірніх занять;

для розвитку геніальности в українському народі надавати стипендії та пособія...» [5].

У майбутній діяльності катеринодарської «Просвіти» планувалось проведення українських ярмарок, українських театральних постанов, музичних вечорів, інших культурно-просвітницьких заходів, відкриття українських шкіл, видання україномовних брошур, книг, газет та часописів тощо. Передбачалося відкрити низку українських книжкових крамниць в Катеринодарі [6]. Але більшість заходів здійснити не вдалось через адміністративні заборони. Наприклад, заплановане на 27 серпня 1906 р. проведення українського ярмарку в Катеринодарі заборонено начальником Кубанської області. Тим не менш, долаючи заборони, кубанські просвітяни проводили в області публічні лекції, святкові вечори, присвячені пам'ятним датам української історії та культури, які широко висвітлювались в газеті «Кубанські обласні відомості» та «Зоря». Ці заходи користувались незмінним успіхом у кубанців.

У 1906 р. Центральне відділення «Просвіти» знаходилось в Катеринодарі, філії - в Майкопі, Темрюці та ще 13 станицях - Платнирівській, Канівській, Сіверський, Пензенській, Усть-Лабинській, Тихорєцькій, Пашківській, Лабинській, хуторах Романівському та Зубовій Балці [7].

Влітку 1907 р. в філіях катеринодарської «Просвіти» відбулись повальні обшуки, восени всі вони були закриті згідно окремій постанові генерал-губернатора Кубанської області Михайлова від 15 вересня 1907 р. «Про закриття Кубанського просвітницького товариства за ухилення від програми та за протиправну діяльність філіалів» [8]. Під час закриття філій у активістів «Просвіти» вилучались заборонені українські видання. Так,