УДК 614.84 (477) "18/19"

Тараненко С.П., Черкаський інститут пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля МВС України

Протипожежна діяльність органів місцевого самоврядування в Південній Україні у пореформений період (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.): історіографія проблеми

Автор розглядає стан наукового вивчення проблеми протипожежної діяльності органів місцевого самоврядування в Південній Україні у пореформений період українською та зарубіжною історіографією. Тема даної статті належить до числа найменш досліджених вітчизняною історичною наукою і залишається актуальною й понині.

The author deals with Ukrainian and foreign scientific scholarship of the problem of antifire activity of local authorities in the South of Ukraine in the post-reform. The topic of this article belongs to the least investigated by the Ukrainian historical science and remains actual now.Упродовж останніх років науковий інтерес до діяльності земських установ продовжує залишатися актуальним. Проте такий важливий напрямок збереження економічного добробуту суспільства як пожежна безпека та роль органів місцевого самоврядування в організації та функціонуванні протипожежного захисту населення залишається майже недослідженим. Вперше в історичній літературі автор цієї статті робить спробу дати аналіз літератури з питання протипожежної діяльності органів місцевого самоврядування в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. у Південній Україні.

Історія пожежної справи викликала інтерес серед творчої інтелігенції ще з кінця ХІХ ст. У більшості випадків дореволюційні автори були земськими діячами і намагалися насамперед обґрунтувати роль земств у соціально- економічному та громадсько-політичному житті країни. Більшість праць мала переважно загальнотеоретичний характер [1].

Початок вивчення питань історії пожежної охорони припадає на 90-ті роки ХІХ ст. Першим ґрунтовним дослідженням з указаної проблематики стала монографія майбутнього редактора першого в імперії професійного часопису пожежників "Пожарный" О.Чехова [2]. Автор узагальнив законодавчу базу у сфері діяльності пожежної охорони, дослідив становлення і функціонування професійних пожежних частин у першій половині ХІХ ст., розглянув проблему організації допомоги погорільцям і поряд із цим піддав аналізу протипожежну роботу земських установ.

Слід зазначити, що ні в цій роботі, ні в подальших працях інших авторів до середини ХХ ст. проблема розвитку пожежної справи у Південній Україні не досліджувалася. В основному розглядалися питання функціонування пожежної охорони або в цілому в імперії [3], і при цьому не приділялася увага вивченню цих питань у конкретних умовах Новоросійського краю, або ж досліджувалися лише окремі практичні аспекти теми (функціонування та обладнання добровільних пожежних товариств, пожежна тактика, організація служби міських пожежних команд, протипожежне водопостачання тощо) [4].

Різні аспекти функціонування професійної пожежної охорони, формування добровільних пожежних організацій, законодавчого забезпечення пожежної справи в Російській імперії висвітлювалися в працях діячів Імператорського російського пожежного товариства [5]. Щоправда, ці роботи мали загалом описовий характер і окреслені вище проблеми не піддавалися глибокому аналізу та системному розкриттю.

Певну кількість робіт, які торкалися проблем організації пожежної справи на селі, присвятили земські діячі [6]. Ці видання носили практичний характер і фактично були настановами з організації пожежної справи в сільській місцевості.

Найбільш повно в науковій літературі поре- форменого періоду було досліджене питання причин поширення підпалів та організації боротьби з ними [7]. Зокрема, значний фактологічний матеріал містить дослідження Д.М.Бородіна. Автор піддав аналізу кримінальне законодавство Російської імперії щодо боротьби з підпалами та розглянув недоліки судочинства у веденні такого роду слідчих справ.

Підсумовуючи аналіз літератури другої половини ХІХ - початку ХХ ст., треба зазначити, що лише окремі питання з обраної проблеми знайшли в них своє висвітлення. Здебільшого проаналізовані праці розкривають історію пожежної справи імперії на прикладі російських губерній, з яких фактично неможливо виокремити матеріали, що стосуються губерній Півдня України. Водночас у них було визначено коло питань, актуальних для дослідження, які, однак, глибоко не вивчалися. Одна з причин такої ситуації полягала в недоступності архівних матеріалів, що залишалися в державних архівах ще не оформленими, та спрямованості історичної науки на більш загальні проблеми політичного, соціального, правового та економічного розвитку суспільства.

На жаль, і в другий, радянський, період розвитку історичної науки окреслені питання виявилися малодослідженими. Автори робіт, які присвячувалися історії пожежної справи [8], у більшості випадків приділяли увагу діяльності пожежної охорони за часів радянської влади. Крім того, окремі проблеми розглядалися упереджено й заідеологізовано. Так, тривалий час домінував погляд на добровільні пожежні товариства, висловлений одним із організаторів радянської пожежної охорони О.Картишевим: "Добровольчество в цілому було агітаційною силою за самодержавний устрій, тому з організаціями, які мали таке минуле, пролетарським органам пожежної охорони було не по дорозі" [9]. Аналогічним було й ставлення до земських товариств, які займалися протипожежним страхуванням. Зокрема, стосовно них ще в 1918 р. було заявлено, що вони були джерелом фінансування білогвардійських банд.

Узагалі певний час через політичні мотиви земства не розглядалися радянськими істориками як об'єкт історичних досліджень. У 20-30-х рр. за даною тематикою була видана лише одна ґрунтовна праця Л.Шапіро [10], яка, проте, стан пожежної охорони в Україні не висвітлювала.

У 40-50-ті рр. ХХ ст. не з'явилося жодного серйозного дослідження з проблеми. Лише у зв'язку з відзначенням 50-річного ювілею радянської пожежної охорони в 60-х рр. вийшла низка праць, присвячених цій тематиці. Серед них слід виокремити найбільш повне видання з пожежної справи в СРСР, опубліковане авторським колективом під керівництвом