УДК 621 (09)+(282.247.36)

Саржан А.О., Донецький національний технічний університет

Розвиток машинобудування в Донбасі у другій половині 40-х - у 70-х роках XX ст.

Розглядаються питання розвитку машинобудівної промисловості в східному регіоні України в другій половині 40-х - у 70-х роках XX століття. Зроблено критичний аналіз як якісних, так і кількісних змін, що відбулися у галузі: зростання обсягів виробництва, його спеціалізація, розширення номенклатури продукції тощо.

Questions of development of a machine engineering industry in east region of Ukraine in second half 40 - 70th years of XX century are considered The objective analysis both qualitative, and quantitative changes which have taken place in branch is made: growth of volumes of manufacture and its specialization, expansion of the nomenclature of production etc.Машинобудування є провідною галуззю у структурі промислового комплексу Донбасу. Воно історично формувалося як складна і багатогалузева система, провідне місце в якій займало важке машинобудування. Переважна частина підприємств галузі була безпосередньо зорієнтована на забезпечення потреб у відповідних видах машин і устаткування саме промисловості Донбасу. Тут зосереджено в основному металоє- мне, енергоємне виробництво гірничошахтного і металургійного устаткування, важких верстатів, локомотиво- і вагонобудування тощо

Розвиток машинобудування у Донбасі до цього часу ще не був предметом самостійного наукового дослідження. Окремі відомості про розвиток галузі у регіоні містять узагальнюючі праці з цієї проблеми [1], науково-публіцистичні видання [2], економічні дослідження [3]. Але у більшості з них акцентується увага, насамперед, на позитивних аспектах розвитку машинобудування, підкреслюються його досягнення і успіхи.

Мета даної статі - критично проаналізувати історію розвитку машинобудування Донбасу у другій половині 40-х - у 70-х роках XX ст., охарактеризувати основні зміни, які відбувалися у провідній галузі промисловості регіону.

Потужний машинобудівний комплекс сформувався у Донбасі ще у 20-30-ті роки XX ст. Але у роки війни його було майже повністю зруйновано. Відступаючи, німці масово руйнували промислові будівлі, знищували або вивозили верстати, енергетичне обладнання, інструмент, прилади та інше устаткування. Машинобудівні заводи, як і більшість інших підприємств, почали відбудовувати одразу після звільнення Донбасу. У постанові Держкомітету Оборони від 26 жовтня 1943 р. про відновлення вугільної промисловості регіону підкреслювалася необхідність першочергової відбудови головних заводів вугільного машинобудування [4]. Вже на початку вересня 1944 р. була відновлена перша черга Но- вокраматорського машинобудівного заводу, інтенсивні роботи проводилися на Ворошиловг- радському паровозобудівному заводі, Горлівсь- кому, Донецькому, Торецькому (нині - Дружків- ський) та інших машинобудівних підприємствах. Тільки Новокраматорський і Старокрама- торський машзаводи протягом 1944-1946 pp. виготовили більше 50 шахтних підйомних машин, десятки тисяч тонн обладнання для відбудови доменних і мартенівських печей заводів Донбасу та Придніпров'я [5]. Але треба зазначити, що під час війни нашвидкоруч відновлювалися лише окремі, найбільш важливі виробництва. При цьому переважно використовувалося те обладнання, яке уціліло у роки воєнного лихоліття. За словами одного із учасників відбудови, "для відродження Донбасу використовувалося все, що здавалося цілком загиблим. Із уламків машинних деталей і розбитих верстатів створювалися нові машини і верстати" [6]. На думку автора, це було виявом "ініціативи, сміливої творчості і більшовицької наполегливості", які відіграли вирішальну роль у відбудові. Гадається, що таке оптимістично-ідеологічне пояснення є досить спрощеним. В умовах війни відбудова машинобудування, як і інших галузей господарства, проходила дуже складно. У 1945 р. машинобудівниками Сталінської області, наприклад, ще не було відновлено виробництво багатьох вкрай необхідних господарству видів техніки: вугільних комбайнів, породонавантажувальних машин, екскаваторів тощо. Значно менше довоєнного рівня вироблялося металургійного устаткування (48,3%), врубових машин - 69,2% [7]. Разом з тим треба зазначити, що у ці роки було зроблене добре підґрунтя для успішного і досить швидкого відновлення машинобудування у наступні роки.

Масштабні відбудовні роботи у машинобудуванні почалися, як і в інших галузях, у повоєнні роки. Четвертим п'ятирічним планом передбачалося як першочергове завдання "відновити в Україні заводи машинобудування, насамперед, заводи вугільного, металургійного й енергетичного устаткування..." [8]. Аналіз архівних і статистичних документів, опублікованих матеріалів свідчить, що машинобудівна промисловість відбудовувалася досить інтенсивними темпами. Незважаючи на величезні руйнування, викликані війною, машинобудівні підприємства республіки в основному були відбудовані вже у кінці 40-х років [9]. У Донбасі одним із перших серед великих підприємств став до ладу Ворошилов- градський машинобудівний завод (1946 р.), у 1949 р. відновив свою роботу Ворошиловградсь- кий паровозобудівний завод, а наступного року - Новокраматорський машинобудівний завод. Причому у ході відбудовних робіт на багатьох заводах здійснювалося розширення виробничих площ, перебудова окремих цехів з урахуванням потреб виробництва. Так, на Торецькому машза- воді у ході відбудови площа механоскладального цеху була розширена більш ніж удвоє, значно зріс сталеливарний цех. На Новокраматорському машзаводі у результаті переоснащення старих та будівництва нових цехів потужності по випуску механічних виробів у 1950 р. збільшилися порівняно з довоєнним рівнем у 2,6 раза [10]. Подібні роботи відбувалися і на інших машинобудівних заводах регіону.

Характерно, що вже у перші повоєнні роки машинобудівні заводи не тільки відновили випуск довоєнної номенклатури продукції, але і досить активно освоювали нові зразки машин і устаткування. Так, Горлівський машзавод, продовжуючи випускати довоєнні моделі врубових машин, вже з 1946 р. почав освоювати нову, більш досконалу врубову машину МВ-60, за допомогою