УДК 629. 5 (091) (477) + 930

Рижева Н.О., Миколаївський державний університет ім. В.О.Сухомлинського

Суднобудування у промисловій системі України в кінці XIX - на початку XX ст. (до історіографії проблеми)

У статті подається історіографічний огляд наукових досліджень, присвячених історії промисловості України і розвитку суднобудування у кінці ХІХ - поч. ХХ ст.

The historiographic review of the scientific researches dedicated to the history of Ukraine's industry of and to the development of shipbuilding at and of the XIXth century - the beginning of the XXth century is given in this article.Увага суспільства і науки у сучасній Україні спрямована на радикальне оновлення всіх сфер соціально-економічного життя. Необхідно стабілізувати економіку, здійснити впровадження у промисловість передових, найновіших технологій і, звичайно, зберегти кращі вітчизняні досягнення минулого. Тільки добре знаючи ретроспективу, закономірності та особливості розвитку промисловості України, можна розраховувати на швидке подолання анахронізмів у її розвиткові. Все це пояснює інтерес сучасної історичної науки до історії розвитку промисловості України в цілому і суднобудування зокрема в кінці XIX - на початку XX ст.

Пропонований історіографічний огляд автор статті обмежує загальними дослідженнями, що були опубліковані у другій половині XX ст. з історії розвитку промисловості України, в яких тією чи іншою мірою відображена тема суднобудування кінця XIX - початку XX ст. Спеціальні монографічні дослідження з історії суднобудування України стануть об'єктом наступного історіографічного аналізу.

Історія розвитку промисловості в Україні та її складової частини суднобудування кінця XIX - поч. XX ст. є предметом пильної уваги радянських вчених із другої половини XX ст. У цей період загальнообов'язковим підґрунтям дослідницької роботи як безумовно пануючою була марксистсько-ленінська концепція. Зміни партійно-політичної кон'юнктури впливали на загальний зміст і висновки праць, що видавалися.

У кінці 40-х - 60-х рр. публікується низка монографій, що отримують позитивну оцінку партійних органів і стають еталоном для створення наступних праць радянських учених. У 60-х - 80-х роках XX ст. (у зв'язку із викриттям культу особи Сталіна, періодами "відлиги", перебудови) у концептуальному плані в наукові дослідження вносилися окремі корективи у трактуванні історичних процесів, але все ж фактор "моделі" праці відповідно до вимог марксистсько-ленінської теорії залишався загальнообов'язковим.

Історіографічний огляд літератури з історії суднобудування в системі промисловості України доцільно почати з робіт загального характеру. У відповідності з хронологічним принципом дослідження розвитку суднобудування в системі господарства України кінця XIX - початку XX ст. автор пропонованої статті робить аналіз загальновідомої праці дійсного члена Академії наук Української РСР П.Лященка "Історія народного господарства СРСР" [1]. За змістом ця робота певною мірою не стосується історії України і проблеми, що розглядається нами, проте її концептуальні основи знайшли своє відображення в наступних працях українських учених, визначили їх трактування конкретних фактів розвитку суднобудування в цілому.

Доречним буде нагадати, що П.Лященко - видатний історик та економіст першої пол. XX ст. Його роботи вперше у радянській історичній науці пропонували загальну характеристику розвитку народного господарства СРСР. Вихід тритомної "Історії народного господарства СРСР" став великою подією в радянській істо- рико-економічній науці. Як стверджували радянські економісти, "у цій роботі П. Лященко вперше дає систематизоване і найбільш повне висвітлення історії економічного розвитку нашої країни на всіх її історичних етапах" [2].

Не торкаючись багатопланового висвітлення П.Лященком історії народного господарства, обмежимося історіографічним аналізом другого тому його праці, присвяченого епосі промислового капіталізму. Основний акцент аналізу змісту названого тому зосередимо на визначенні місця і ролі суднобудівної промисловості України в народному господарстві Російської імперії кінця XIX - поч. XX ст. П.Лященко включає стан суднобудівної промисловості у висвітлення післяреформеного економічного розвитку Російської імперії. На думку автора, принципові зміни, що почалися в цей період у суднобудуванні, пов'язані з прогресом "капіталістичної техніки у воєнно-морському будівництві, а також із початком створення в європейських країнах у 60-х рр. ХІХ ст. нового виду кораблів броненосного флоту" [3]. Відмітимо, що у своїй праці П.Лященко акцентує увагу на воєнно- морському кораблебудуванні, взагалі не розглядаючи цивільне суднобудування. У ролі провідних центрів розміщення воєнно-морського кораблебудування він виділяє регіони Балтійського і Чорного морів.

"Техніка воєнно-морського суднобудування на Чорному морі, - як повністю обґрунтовано вважає П.Лященко, - довгий час була відсталою у зв'язку із забороною за Паризьким договором тримати флот на Чорному морі". Початок будівництва броненосного флоту на Чорноморських верфях в Україні пов'язується "з розвитком металургійної і кам'яновугільної промисловості Донбасу і Криворіжжя". Визначаючи Миколаїв та Севастополь центрами броненосного суднобудування в Україні, П.Лященко наводить статистичні дані про типи й кількість суден, що було спущені з верфей на воду на кінець ХІХ ст. [4]. Автор робить висновок про якісні зміни, що пройшли у кораблебудуванні України - перехід від парусного дерев'яного суднобудування до парового металічного, броненосного.

Спираючись на велику кількість конкретно- історичного матеріалу, П.Лященко обґрунтовує динаміку росту промисловості, суднобудування цього періоду, що було викликано швидким розвитком капіталістичних відносин, створенням приватних монополістичних об'єднань, залученням іноземних інвестицій, підготовкою до Першої світової війни. На прикладі Російського суднобудівного товариства прослідковується процес створення і розвитку приватних суднобудівних підприємств [5].

Подається докладна статистична інформація про збільшення асигнувань "на суднобудування і переозброєння військових кораблів" за 19081913 рр. Аналіз цих даних дозволив авторові