Подібну ідею конфедерації підтримувала і висвітлювала на своїх сторінках газета "Вільне слово". В одній із статей під назвою "В справі проголошення Української республіки" (грудень, 191- 7 р.) підкреслювалось, що "Україна має своє власне право на проголошення себе республікою і на свою Установчу раду і не повинна ждати російських Установчих зборів, які не мають права рішати долю України, а коли б вони взялися за це, то це було б узурпацією, скасувало б право на самовизначення" [18].

Поруч із статтями, замітками, кореспонденціями, які висвітлювали ідею незалежності України у формі автономії, федерації, преса все частіше вміщувала ґрунтовні статті про самостійність України, такі як "Хай живе вільна самостійна Україна ("Наша громада", 20, 23 січня 1918 p.), "Чому Україна вимушена була об'явити себе незалежною державою?", "На повороті" ("Українська газета", 20 січня 1918 р.) та ін.

В кінці 1917 - поч. 1918 pp. газети вміщували багато матеріалів, в яких порушувались питання відокремлення України від Росії. В публікаціях української періодики наголошувалося, що в ті часи "перед українською демократією постає питання або згинути вкупі з більшовиками, або, як це зробила Фінляндія, відокремитися від Росії і зажити самостійним політичним життям" [19].

Аналізуючи політику більшовиків у період жовтневого перевороту, газета "Нова Рада" у статті "Хто з ними" писала: "Вони й зараз поводяться на Україні як господарі й завойовники- переможці: де хочуть трусять, кого хочуть арештовують, мають своє військо. Поводяться так, ніби іншої влади в Києві і інших містах немає, утворили свої органи влади, не сваряться з нашою владою і не миряться, не повстають проти української влади, але нахваляються". Далі автор статті попереджає: "А що гірше всього, що можуть завтра заревти гармати по вулицях Києва і що тоді буде з серцем України - страшно подумати" [20]. А це невдовзі і сталося.

Крах надій на демократичний розвиток Росії зумовлював зміну ставлення українських соціалістів до питання незалежності України. Тогочасна преса пильно стежила за оцінками факту проголошення самостійності України. Зокрема, "Народна воля" писала: "Більшовицьке панування привело північну Росію до страшного безладу, тому необхідно проголосити самостійність України" [21].

Агресія Радянської Росії та обставини міжнародного життя прискорили реалізацію українськими соціалістами ідеї самостійності України, яка була проголошена IV Універсалом Центральної Ради. Так, орган керівної в Центральній Раді партії есерів зазначав, що саме "життя примусило республіку стати самостійною" і тільки під тиском петроградського уряду Україна змушена була стати на самостійний шлях [22].

Показовою в напрямку боротьби за незалежність України є стаття газети "Наша Громада" під назвою "Федерація чи самостійність", у якій підкреслювалося, що "найтвердіший фундамент - це повна незалежність України: щоб ні Москва, ні Варшава, ні Берлін не вмішувалися в справи життя українського... так, ...коли Україна боролась за автономію - все московське громадянство співало пісню "єдиної неділимої"; коли Україна проголосила федерацію - Москва заговорила про автономію; тепер, коли Україна стала самостійною, Москва говорить вже про федерацію. Значить, тільки через самостійність Україна може дійти до федерації. А з ким - покаже майбутнє" [23].

В цілому преса національно-демократичного напрямку підтримала рішення IV Універсалу про незалежність і самостійність України. Показовим прикладом цього може бути стаття в "Українській газеті", яка дає відповідь на запитання "Чому Україна вимушена була об'явити себе незалежною державою?" Причинами цього, як вважає автор, були: по-перше, центристська панівна політика петроградських урядів; по-друге, економічне пограбування України, що призвело до анархії, безвладдя; по-третє, політика більшовицького РНК, який оголосив війну Україні.

Далі автор статті Н.Григор'єв висловлює надію на те, що коли все скінчиться, то збереться Конгрес всіх народів Focn, якии вирішить, як краще ввійти в Союз, щоб створити сильну Федеративну Російську Республіку [24].

Позапартійна газета "Відродження" в статті "Московщина і УНР" підкреслювала: "За рік Україна пройшла величезну дорогу політичного розвитку - від національно-культурної автономії до цілковитої державної самотності. Самостійна українська держава стала фактом, але не підлягає, одначе, ніякому сумніву, що Московщина ще буде пробувати повернути назад колесо історії". Разом з там "сильна держава, яка забезпечує нам повну самостійність і дає можливість розвитку усіх народних сил - це наш девіз, і від нього ми ні в якому разі не відступимо", - писала газета в статті "Куди йти?" [25].

Матеріали преси приводять до висновку, що боротьба за самостійність пов'язувалась у провідних українських партіях з боротьбою за встановлення в Україні демократичного ладу. Провідні українські партії вбачали в утвердженні парламентських порядків дійсного народного самоврядування, умову утвердження самостійності України. І навпаки, саме недемократичні режими - більшовицький, з одного боку, і монархічний, з іншого, - виступали впертими противниками здобуття Україною своєї незалежності. Парламентські уподобання національно- демократачних партій виявилися з початку революційних подій вже у ставленні керівних партій Центральної Ради до Установчих Зборів у 1917-1918рр.

На сторінках періодичних видань широко висвітлювалась проблема виборів до Всеросійських і Українських Установчих зборів. Найбільш інформативними щодо питань підготовки і участі у виборах українських партій були часописи "Нова Рада", "Робітнича газета", "Народна воля", "Ведомости по делам выборов во Всероссийское Учредительное Собрание",