"Вісті Головної комісії по справах виборів до Установчих зборів УНР" та інші. У них зібрано великий фактичний матеріал, наведені стенограми з'їздів, конференцій, зборів як українських партій, організацій, так і їх політичних суперників; повідомлення про стан передвиборчої робота.
Українська преса в період з березня по вересень 1917 р. приділяла велику увагу ролі і завданню Установчих зборів. Показовою з приводу цього є передова стаття "Робітничої газета" від ЗО березня 1917 р. під назвою "Треба готуватися", у якій українські соціал-демократа висловили своє ставлення до ролі Установчих зоорів у майбутньому України. На думку автора, Установчі збори повинні стати інститутом, що висловлює волю народу, а завдання їх полягає в тому, щоб "...встановити нову владу, яка б могла ті закони переводити і пристосовувати до них все державне життя" [26].
Поруч із замітками, кореспонденціями про підготовку до Установчих зборів преса вміщувала і ґрунтовні публікації. Про це свідчить стаття Д.Антоновича "Установчі збори і українське робітництво" в "Робітничій газеті" від 13 липня 1917р. Автор розмірковує над тим, які питання необхідно виносити на Установчі збори, які конкретні форми автономії мають бути розроблені й прийняті Українськими Установчими зборами, щоб на "Всеросійських зборах депутата від України проводили лінію, затверджену на Українських зборах, і тоді противникам автономії України буде набагато важче нехтувати домаганням депутатів від України" [27].
Як свідчать матеріали губернської і повітової преси, з вересня 1917 року ставлення лідерів Центральної Ради, українських політичних партій до Всеросійських зборів, на яких мала вирішуватись доля України, змінюється. Висловлюючи своє ставлення до Всеросійських зборів у статті "Велика хвиля", М.Грушевський зазначав, що "майбутній лад України будуватиметься не на Всеросійських Установчих зборах, а у нас на Україні. Саме на Українських Установчих зборах буде затверджена Конституція України, автономний статус і інші справи майбутнього життя" [28].
За вибори лише до Українських Установчих зборів агітувала "Селянська думка". Показовою в цьому плані видається стаття "На порозі відродження автономії України", яка поставила питання про це чітко: "Хто ж повинен утворювати наше життя-автономію: чи пануюча руська нація? Чи російські Установчі збори? Чи Всесвітній мирний Конгрес? Чи може, ми самі господарі, мешканці своєї землі, своєї хата?" Далі автор зазначає, що "ми вже виросли з того стану, щоб хтось нам утворював життя, а ми сиділи збоку та дивилися як підсудний, провинений на суді. Нам не треба помочі російських Установчих зборів. Ми все повинні утворювати через Українські Установчі збори". І роблячи висновок про незалежність України, автор підкреслює: "Ми повинні сміливо приступати до правого діла і творити свій лад на Вкраїні, своїми власними силами, своїм розумом... І яку хату (лад) собі збудуємо, в такій будем жити, і тоді не будемо ні на кого нарікати" [29].
Таку ж позицію займала газета "Известия Ананьевского уездного земства" у статті "Хай живе вільна Україна". В.Штомпель підкреслює, що "ми не можемо ризикувати і ждати, чи збереться на Українських зборах нейтралістська чи автономно-федеративна більшість, а тому ми повинні взятись за фактичну підготовку автономії України, і Всеросійські Установчі збори повинні будуть дати їй юридичне затвердження" [ЗО].
Газетні публікації свідчать, що українські соціалісти напередодні виборів до Українських Установчих зборів не створили єдиного фронту саме через ідеологічні суперечності між ними, незважаючи на поодинокі випадки вироблення спільної державницької позиції. Наприклад, ще в кінці жовтня 1917 року у резолюції спільної конференції організацій УПСР і УСДРП йшлося про добровільний договір "суверенних націй' як умову створення Федеративної Росії та про пріоритет Українських Установчих зборів над Російськими [31].
У вересні 1917 року УСДРП продовжує орієнтуватися в питаннях державності на централізовану владу, зорганізовану з представників "революційної демократії" всіх народів, про що заявили, наприклад, у своїх резолюціях збори Київської організації УСДРП (10 вересня) та збори Олександрівської організації партії на Катеринославщині [32].
"Робітнича газета" детально передавала зміст крайової конференції УСДРП в Катеринославі (8 -11 вересня), яка підтвердила вимоги національ- но-територіальної автономії України в етнографічних межах і федеративного ладу Російської демократичної республіки. Конференція порушила питання про необхідність скликання всеукраїнського з'їзду фракцій УСДРП в органах місцевого самоврядування з метою їх демократизації та висловила підтримку Центральній Раді [33].
Питання національного самоврядування самим життям ставилося у нерозривному зв'язку з питанням самоврядування соціального, про форми державної організації суспільства. Взагалі "органи місцевого самоврядування" на той час уявлялися українськими соціалістами як органи саме державної влади. Питання їх роздержавлення в майбутньому навіть не ставилося. Зрештою, не такі "тонкощі" були головними для соціалістів, а "революційне наповнення" суспільних процесів, про що писала "Робітнича газета" [34].
А в статті "Внутрішня політика України" газети "Селянська спілка" невідомий автор дає ряд рекомендацій про перебудову громадського ладу на Україні, який би й відповідав духові вільного життя - самодіяльності й автономії громад. Ось деякі з них:
Необхідно провести скасування інституту комісарів Тимчасового Уряду і передати їх функції органам місцевого самоврядування. При цьому виробити ланку контакту органів самоврядування з органами революційної демократії. Це дасть можливість органам місцевого самоврядування бути в руслі із зміною настрою в масах.
Необхідно Україну поділити на округи (штати), керуючись економічними і побутовими ознаками, давши округам широке самоврядування і знявши з них опіку центру; тим самим буде надано їм можливість