Наведемо ймовірну реконструкцію святкових церемоній, запропоновану дослідником Анетівки 2 В.Н.Станко, „які в свій час мали місце в зати- шку на високому березі невеличкої річки Бакша- ли. Тут на рівній ділянці східного сектору первісного поселення було викладено коло з щелеп бізона, в центрі якого на підпірці з лопаток бізона підносилася голова бізона. Вся ця споруда густо присипалася червоною вохрою - символом крові (життя) у давніх людей. За залишками зламаних наконечників списів та стріл, прикрасами, вуглинками, уламками білої, чорної і червоної фарб, знайдених навколо, неважко здогадатися, що прикрашені та розмальовані учасники ритуальних церемоній з факелами і при повному мисливському споряджені влаштовували тут різноманітні гульбища з танцями, співами, поїданням м'яса бізона" [23].

З потеплінням і відходом льодовика (17-10 тис. років тому) починається новий етап розселення первісних общин в степовому Побужжі. Розпадаються великі гетерогенні общини. Базові пізньопалеолітичні поселення цього періоду практично не відомі не лише в степах Південного Побужжя, але і на всьому просторі степового Причорномор'я. Всі досліджені в наш час пам'ятки фінального етапу пізнього палеоліту являють собою невеликі стійбища давніх мисливців, які, на думку дослідників, репрезентують однородові общини, котрі у пошуках мисливської здобичі розселяються по невеличких річках і балках міжріч Дністра - Південного Бугу - Дніпра [24].

Розселення під час похолодання в степовому Причорномор'ї значних груп населення з Центральної і Північно-Східної Європи спричинило значний демографічний тиск на оточуюче середовище. Перш за все, були практично знищені стада бізонів. На фінальнопалеолітичних пам' ятках значно зменшуються залишки кісток бізона і поступово збільшуються знахідки кісток коня, сайги, віслюка. На думку С.М.Бібікова, така ситуація спричинила кризу мисливського господарства [25]. Виникненню цієї кризи і подальшого її поглиблення сприяло також удосконалення мисливського спорядження і виникнення лука та стріл [26].

В кінці плейстоцену і на початку голоцену розпочинаються широкі міграції населення. Така ситуація пов'язана, з одного боку, з поліпшенням клімату і визволенням значних територій на півночі від впливу льодовика і появи значних просторів, багатих на здобич для переселення, а,

Література

Станко В.Н. Изучение памятников палеолита и мезолита на Николаевщине // Тези Першої обласної краєзнавчої конф. - Миколаїв, 1995. - С. 12-14.

Смольянинова С. П. Карта памятников каменного века Степного Побужья // В.Н.Станко, Г.В.Григорьева, Т.Н.Швайко. Позднее палеолитическое поселение Анетовка 2. - К.: Наук. думка, 1989. - С. 113-126.

з другого, демографічним тиском на природне середовище та кризою мисливського господарства на півдні. В цей час значні групи населення з південних територій мігрують на північ, в той же час з заходу і сходу в степи Північного Причорномор'я проникають племена з Балкан та Кавказу [27].

У басейні Південного Бугу зафіксовано понад 30 місцезнаходжень мезоліту [28]. За своєю ґенезою вони чітко поділяються на дві групи: гребеніківські та анетівські (або „кукрекські").

Населення анетівської („кукрекської") культури формується на основі граветтського населення анетівської культури пізнього палеоліту [29]. Однією з найвиразніших пам'яток цієї культурно-історичної традиції є Абузова Балка. Матеріали цієї пам'ятки дають підставу простежити безпосередній розвиток традицій епігра- веттського населення Бакшалінської ніши, про яке йшла мова вище, на новому (мезолітичному) етапі розвитку [30]. Традиції цієї культурної спільноти чітко простежуються за матеріалами інших місцезнаходжень на Побужжі (Синюхін Брід, Конецполь, Бубінка, Софіївка та ін.), а також за його межами.

Населення гребеніківської культурної традиції є прийшлим на Побужжі. В.Н.Станко пов'язує його формування з басейном Нижнього Дністра з подальшим його розповсюдженням на схід і на захід [31]. У подальшому разом з населенням анетівської культурної традиції гребені- ківське населення братиме участь у формуванні неолітичної спільноти на Побужжі, але це уже тема іншого окремого дослідження.

Висновки

Відтворення найдавнішої історії Південного Побужжя пов'язане зі складними і часто недостатніми джерелами: як археологічними, так і палеозоологічними, палеоботанічними, геологічними тощо. В пізньому палеоліті простежуються дві культурні традиції - епіоріньякська (Сагайдак 1, Анетівка 1 та ін.) та епіграветтська (Анетівка 2, Івашкове 6 та ін.), які накладаються на місцевий субстрат, поки чітко не визначений (Володи- мирівка та ін.). В мезоліті досить чітко виокремлюються дві традиції давнього населення анетівські („кукрекські") та гребениківські. Потребує подальшого дослідження поряд з етногенетичними розвиток господарства і соціального устрою.

Смольянинова С. П. Палеолит и мезолит Степного Побужья. - К.: Наук. думка, 1990. - С. 4-8.

Федорченко Т.П. Причерноморская низменность. - Одесса: Одесский ун-т, 1965. - С. 12;

Н.Станко, Г.В.Григорьева, Т.Н.Швайко. Указ. соч. - С. 7.

5. Смольянинова С. П. Карта памятников... -

114.

Герасименко Н.П. Развитие зональних ландшафтов четвертичного периода на территории Украины / Автореф. дис. ... доктора географ. наук. - К., 2004. - С. 21; Бібикова В.И., Белан Н.Г. Локальные варианты и группировки по- зднепалеолитического териокомплекса Юго- Восточной Европы // Бюллетень МОИП. - Отд. биологии. - 1979. - Т. 84. - Вып. 3. - С. 3-14.

Станко В.Н., Григорьева Г.В., Швайко Т.Н. Вказ. праця. - С. 22.

Бібикова В.И., Старкин А.В. Характеристика остеологического материала из раскопок по- зднепалеолитического поселения Анетовка ІІ