думка, 1986. - С. 22-26; Сминтина О.В., Нікітін В.І. Нова Гребениківська стоянка на Південному Бузі // Археологія. - 1996. - №2. - С. 77.
Надійшла до редколегії 05.09.2006р.Коломак - селище старовинне, козацьке: події кінця XVII - XVIII ст.
У статті показана історія козацького селища Коломак, участь його населення у боротьбі з татарами і шведами в кінці ХҐІІ - на початку ХУІІІ ст., проаналізована кількість населення і його соціальний склад, господарська діяльність, показано опір мешканців містечка спробам козацької старшини захопити їх землі.
Іп article the history of сossack settlement Kolomak, participation of his population in struggle against Tatars and Swedes is shown at the end of 17-th - the beginning of 18 centuries, the quantity of the population and his social composition, economic activities is analyzed, resistance of inhabitants of a place to attempts of the cossack foreman to grasp their ground is shown.Історія міст і сіл України є важливим і актуальним завданням історичного краєзнавства. Цей напрямок почав розроблятися ще в дореволюційній літературі. Відомості з історії Коломака зустрічає у працях препод. Філарета та Д.І.Багалія [1], в радянські часи нарис про селище увійшов до 26-томної "Історії міст і сіл Української РСР" [2]. Однак чимало архівних документів ще й досі не використані, тому автор ставить за мету висвітлити історію козацького містечка Коломак в зазначених хронологічних рамках більш детально.
У попередній статті автора, яка стосувалася заснування Коломака [3], говорилось, що це со- тенне містечко Охтирського полку було започатковане в останній чверті ХУІІ ст. і відіграло помітну роль у боротьбі з татаро-турецькими набігами в Україну.
У кінці ХУІІ - першій чверті ХУІІІ ст. предметом прикордонних спорів між Охтирським, Полтавським і Гадяцьким полками служили Котельна і Коломак. За словами Самійла Величка, Коломак нібито заселився на землях Полтавського полку, з 1682 р. генерал і воєвода Касогов за царським указом проводив розмежування земель полтавських і коломацьких жителів, що спричинило потім багато неприємностей і заворушень. Містечку, в якому проживало 230 мешканців, були виділені землі, сіножаті й різні угіддя вниз по р. Коломак, між річкою і Колома- цьким лісом від криниці Свячення по Страшний брід, по Гришкову долину, у довжину "по мірі" чотири версти і 900 сажнів, поперек - верста, а в деяких місцях - менше.
Проти такого розмежування землі заперечували не тільки полтавці, але й гетьман Самойло- вич, який посилався на розмежування кордонів Польщі й Росії 1648 р., між іншим, не зовсім справедливого. Полтавські полочани і потім при полковниках Жученку й Герцикові кілька разів збройною рукою хотіли зігнати коломачан із землі, вважаючи ці землі власними, але останні кожного разу обіцяли їм перейти в інші місця, або перебувати у віданні Полтавського полку. Для утримання зухвалих коломачан охтирський полковник Перехрестов випросив царську грамоту, якою затверджені землі за Коломаком, як містечком Охтирського полку. Гетьман Апостол у 1728 р. заперечував проти останнього рішення, але безрезультатно [4].
Ці події пояснюють, між іншим, і те, чому в 1687 р. бачимо Самойловича у найбільш сумний для нього час. У липні цього року набожний гетьман слухав у Коломацькому храмі всенощне богослужіння, як раптово був заарештований, тут же був взятий син його Яків й обидва були відправлені до Сибіру (посилання).
Крім того, географічне становище Коломака було таким, що він постійно зазнавав небезпеки від татар. Внаслідок цього й потрібні були особливі екстраординарні пільги для залучення населення. Мешканці інших нових міст і слобод одержали також великі пільги, але не настільки значні, які одержали коломацькі жителі [5].
Перші мешканці Коломака, як і військові обивателі, які жили недалеко від татарських кордонів, зазнавали багатьох утисків і бід. У 1688 р. татари, калмики і черкеси прийшли з степу "большим собраньем" під Терські озера, Перекіп та ін. місця, відігнали стада, підійшли до Коло- мака і повністю зруйнували його [6]. Татари поверталися після битви с харківськими козаками біля Туманова Рога. З цього приводу Борис Шереметєв писав чугуївському воєводі: "У нинішньому 196 (1688) році червня 8 писав до мене з Охтирки стольник і Охтирського полку полковник Іван Перекрестов: червня 7 прибігли до нього в охтирський його полк сторожі зі степу, від Голої Долини, із-за Коломака, де вони стоять для караулу, і сказали: бачили по той бік Коломака військових людей татар, великі сили ідуть до Коломака, не ховаючись; а по цій стороні Коломака бачили знову татар" [7].
У 80-х рр. ХУІІ ст. був побудований земляний вал від верхів'їв Коломака до верхів'їв Мжі [8]. Таким чином, у 80-х рр. ХУІІ ст. Слобідська Україна огородила себе захисною лінією, яка складалася з валу, засік і городів і простяглася від Цареборисова по Дінцю до р. Мжі і до Коломака. У 1694 р. з нагоди вторгнення татар в Ізюмський полк охтирський полковник Осипов став зі своїми вояками коло Нового Перекопу, Високопілля і Коломака на бродах і перелазах, але татари поспішили відійти до Криму.
Події, які проходили в Російській державі на початку ХУІІІ ст. безпосередньо стосувалися і Коломака. У 1708 р. Харківський і Охтирський (у складі останнього була й Коломацька сотня) козацькі полки брали участь