Російської комісії істориків. Вона була утворена рішенням Президії НАН України і Президії РАН з метою координації діяльності провідних фахівців академічної науки обох країн, які працюють у галузі історії України й історії Росії [28]. Утворюючи Спільну комісію істориків, керівництво національних академій не деталізувало напрямів її роботи. Учені самі повинні були вирішити, які наукові проблеми і в якій послідовності мають бути покладені в основу спільної діяльності.
Російська сторона була представлена на зустрічі вченими з трьох установ РАН, в яких вивчається історії Росії та суміжних країн - Інституту російської історії, Інституту всесвітньої історії та Інституту слов'янознавства. В українській частині комісії найбільш чисельною була група співробітників Інституту історії України. Вона складалася з учених, які очолюють відділи, побудовані за хронологічною ознакою - від середньовіччя до сучасності. Інститут археології був представлений членом-кореспондентом НАН України О.П. Моцею, Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича - академіком НАН України Я.Д. Ісаєвичем, Інститут політичних і етнонаціональних досліджень - професором Ю.І. Шаповалом.
На зустрічі 24-25 листопада 2004 року в Москві розгорнулася жвава дискусія щодо методології співпраці, його організаційних засад. Обговорення цих проблем відбувалося в атмосфері доброзичливості. Члени комісії з розумінням ставилися до аргументації та підходів протилежної сторони. Безумовно, що існувало прагнення знайти спільні точки зору та зосередити навколо них організаційні зусилля в налагодженні спільної роботи. Разом із тим учасники дискусії не уникали гострих кутів, прагнучи переглянути розбіжності в позиціях. Було зрозуміло, що «інвентаризація» вкрай необхідна, щоб мати уявлення, наскільки віддалилися одна від одної національні історіографії після того, як радянська історіографія припинила існування [29]. Інтенсивна праця авторських колективів обох країн завершилася наприкінці 2007 року. Майже одночасно в Києві та Москві вийшли друком відповідні книги.
Таким чином, проблема необхідності переосмислення історичних стереотипів вченими обох країн не лише визнана, але й поставлена на рівень організаційного дослідження і плідної співпраці. Не останню роль у цьому процесі відіграв й Інститут політичних та етнонаціональних досліджень очолюваний академіком НАН України І.Ф. Курасом. Аби така співпраця була активнішою, її необхідно підтримувати на державному рівні, створювати науково обґрунтовану стратегію подальшого розвитку країн у цьому напрямку.ЛІТЕРАТУРА
Семиноженко В. Україна-Росія: новий формат відносин // Діалог: Історія, політика, економіка. - 2002. - № 3. - С. 8.
Оленко А. Динаміка розвитку двосторонніх відносин між Україною і Російською Федерацією // Діалог: Історія, політика, економіка. - 2002. - № 3. - С. 12.
Іванов І. Російсько-українському стратегічному діалогу немає альтернативи // Діалог: Історія, політика, економіка. - 2002. - № 3. - С. 16.
Патон Б. Активніше використовувати потенціал наукової співпраці // Діалог: Історія, політика, економіка. - 2002. - № 3. - С. 200-201.
http://www.uapravo.net/data/base61/ukr61938.htm.
Курас І.Ф. Етнополітологія. Перші кроки становлення. - К., 2004. - С. 3.
Курас Іван Федорович // Хто є хто в Україні? - К., 1999. - С. 145.
Указ Президента України про призначення І. Кураса віце-прем'єр-міністром України // http://uazakon.com/ document/spart89/inx89861.htm.
Іван Федорович Курас // http://www.ipiend.gov.ua/?mid=50.
http://www.nbuv.gov.ua/people/kuras.html.
http://www.ipiend.gov.ua.
Сотрудники Института политических и этнонациональных исследований НАН Украины об И. Курасе // www.day.kiev.ua. - 2005. - № 190; Інститут політичних і етнонаціональних досліджень. Іван Федорович Курас // www.who-is-who.com.ua; Курас І.Ф. «Просто треба працювати» // Курас І.Ф. Етнополітика: історія та сучасність: Статті, виступи, інтерв'ю 90-х років. - К., 1999. - С. 115-116.
http://www.nas.gov.ua.
Без Кураса. Дайджест // www.fraza.com.ua.
Безсмертний Р., Литвин В., Табачник Д., Толстоухов А., Шаров І. Рік тому пішов з життя Іван Курас // www.golos.com.ua; http://www.ipiend.gov.ua/?mid=50; http://www.ipiend.gov.ua/?mid=71; Курас І. Ф. Вказана праця. - С. 115-116.
Наукові записки. Інститут національних відносин і політології НАН України. - Київ, 1997. - № 1.
Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України: Збірник наукових праць // http://www.ipiend.gov.ua.
http://www.nbuv.gov.ua/people/kuras.html.
http://www.nbuv.gov.ua/books/2003/03kifanu/zvit.html; Курас І.Ф., Геєць В.М., Онищенко О.С., Дзюба І.М. Розвиток соціогуманітарних досліджень у Національній академії наук України. 1999-2003. До 85-річчя Національної академії наук України. - К., 2003. - 208 с.
Курас. І.Ф. Інноваційна культура української гуманістики // http://www.rius.kiev.ua/iournal/5/kuras.
Курас І.Ф. Системність співпраці двох Академій в гуманітарній сфері примножує їхній потенціал // Діалог: Історія, політика, економіка. - 2002. - № 3. - С. 206.
Курас І.Ф. Системність співпраці двох Академій в гуманітарній сфері примножує їхній потенціал. Вказана праця. - С. 206-207.
Курас І.Ф. Розвиток соціогуманітарних досліджень у Національній Академії наук України 1999-2003 // Курас І.Ф. Етнополітологія. Перші кроки становлення. - К., 2004. - С. 704.
Кульчицький С. Про діяльність українсько-російської комісії істориків при Президії НАН України та Президії РАН // Україна та Росія: як зміцнити фундамент стратегічного партнерства: історичний, соціокультурний та геополітичний чинники розвитку відносин між двома державами і народами. - К., 2008. - С. 74.
http://www.ipiend.gov.ua/?mid=50.
Кульчицький С. Вказана праця. - С. 74.
Там само. - С. 75-76.
Там само. - С. 78.
Там само. - С. 79.