УДК 930 «1953/1964»Кукуруза Ж.Б.УКРАЇНСЬКА ІНТЕЛІГЕНЦІЯ В УМОВАХ «ВІДЛИГИ»: АНАЛІЗ СУЧАСНОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ

ІСТОРІОГРАФІЇ

У статті аналізується стан наукової розробки проблеми діяльності української інтелігенції в умовах «відлиги» в межах окресленої групи історіографічних джерел. Зроблена спроба систематизації здобутків сучасної української історіографії з даної проблеми.

Ключові слова: українська інтелігенція, «<відлига», дисидентський рух, шістдесятники, М. С. Хрущов.

В статье анализируется состояние разработки научной проблемы деятельности украинской интеллигенции в условиях «оттепели» в пределах очерченной группы историографических источников. Осуществлена попытка систематизации достижений современной украинской историографии по данной проблеме.

Ключевые слова: украинская интеллигенция, «оттепель», диссидентское движение, шестидесятники, Н. С. Хрущев.

In the article the author analyses the condition of the scientific working out of the problem of the Ukrainian intelligentsia activity during the «<thaw» period in the limits of the outlined group of sources. The authors make the attempt of the systematization achievements of modern Ukrainian Historiography on the given problem as well.

Key words: Ukrainian intelligentsia, «<thaw», dissident, movement, 60-ies activists, N. Khrushchev.Українська інтелігенція завжди була і є тією силою, яка не залишається осторонь тих процесів, що відбуваються в суспільстві, і прагне до цивілізованого методу вирішення проблем, які є постійними супутниками людського життя. Тому виучення досвіду діяльності української інтелігенції є актуальним, особливо в наш час, коли знижується рівень духовної культури суспільства, переважно нинішнього молодого покоління.

Українська інтелігенція доби «відлиги» - це ядро дисидентського руху та руху шістдесятників, учасники якого взяли на себе відповідальну і ризиковану на той час місію відродження національної культури та гуманізації і демократизації державно-політичної системи. Тому нашу увагу в даному дослідженні привертають безпосередньо і ті праці, в яких висвітлюється питання діяльності дисидентів та шістдесятників. Метою даної статті є спроба проаналізувати стан наукової розробки проблеми діяльності української інтелігенції в умовах «відлиги» в рамках окресленої групи історіографічних джерел. Обмеження огляду історіографії даної проблеми лише працями сучасних українських дослідників автор обумовлює необхідністю більш глибинного їх аналізу, а також вузькими рамками даного дослідження.

Незважаючи на важливість теми дослідження та наявність великої кількості публікацій, вона залишається недостатньо розробленою у плані історіографії. Питання виучення історіографії діяльності української інтелігенції розкривають у своїх працях дослідники Г. Касьянов [1], В. Баран [2], А. Русначенко [3], О. Бажан [4], Б. Захаров [5], Ю. Данилюк [6], Л. Ведмідь [7]. Вони звертають увагу на наукові доробки із зазначеної проблеми вітчизняних та закордонних дослідників.

Аналізуючи процеси, що відбувалися в різних сферах життя радянського суспільства, В. К. Баран торкається проблеми становища української інтелігенції після ХХ з'їзду КПРС. Зокрема, дослідник згадує кампанію реабілітації українських письменників, митців, учених [8]. Окремий розділ своєї монографії автор присвячує дослідженню особливостей політики М. Хрущова в культурній сфері, які він узагальнює влучною назвою «Зигзаги лібералізації». Демонструючи позитивний вплив десталінізації на становище української інтелігенції, В.К. Баран підкреслює і те, що «відлига» не тільки породила надії, а й принесла розчарування. Процес оновлення суспільства розвивався надзвичайно непослідовно. А молодь, що відчула смак свободи, прагнула дальшого поступу до демократії. Те, що реформи М. Хрущова носили поверховий характер; що вони не торкалися підвалин тоталітаризму; що права, компетенції, реальне становище республіки істотно не змінилися - все це примушувало шукати інших шляхів досягнення національного суверенітету. Проте, як зазначає дослідник, молоді українські письменники були піддані критиці вже на серпневому (1962 р.) пленумі ЦК Компартії України, що розглянув питання ідеологічної роботи. Широкий наступ на шістдесятників розгорнувся наприкінці 1962 р. після відомих подій у Манежі [9].

Доповнюється вивчення питання діяльності української інтелігенції в умовах «відлиги» у багатотомній праці «Україна крізь віки». Спроба частково реформувати тоталітарну радянську систему, перетворити її в більш життєздатний суспільний організм, атмосфера змін, новизни, вважають дослідники В.К. Баран і В.М. Дани- ленко, далися взнаки і в духовному житті. Першою «ластівкою» пробудження стала публікація в червні 1955 р. в «Литературной газете» статті О. Довженка «Мистецтво живопису і сучасність». У ній містився заклик «розширювати творчі межі соціалістичного реалізму». Він знайшов глибоке розуміння й підтримку як в Україні, так і за її межами, сприймався як сигнал нових можливостей для вільного пошуку [9].

Погоджуємося з істориками в тому, що ще більші сподівання породив ХХ з'їзд Комуністичної партії, який за доповіддю М. Хрущова засудив культ особи Й. Сталіна й висвітлив «грубі порушення ленінських принципів національної політики КПРС». Раніше від інших, стверджують дослідники, на нову ситуацію зреагували письменники [11].

У праці показана роль інтелігенції у справі захисту української мови. Газети «Радянська культура», «Радянська освіта», «Літературна газета» та інші друкували численні листи письменників, учителів, викладачів вузів із закликами й вимогами поширювати українську мову, боротися за її культуру, підносити красу й милозвучність рідного слова [12].

Період хрущовської «відлиги», зазначають автори праці, характеризувався і певним відновленням історичної справедливості - поверненням в українську культуру імен незаслужено забутих або несправедливо репресованих. Багатьох літераторів поновили в правах членів Спілки українських письменників. Реабілітація давала право на видання окремих творів письменників, визнаних найкращими. Реабілітовані діячі культури, які залишились живими, поступово втягувалися в культурне життя народу, хоча не всі зберегли життєві сили й могли так само енергійно й послідовно відстоювати його