Києві наприкінці 1959 р. Тут були задіяні відомі представники молодої української інтелігенції, такі як Лесь Танюк, Людмила Семикіна, Галина Севрук, Віктор Зарецький, Алла Горська, Надія Світлична та багато інших. Своїм досвідом Клуб творчої молоді підтримало чимало представників української інтелігенції старшого покоління. Серед них: архітектор Григорій Логвин, письменники Борис Антоненко-Давидович, Григорій Кочур, Максим Рильський, Микола Бажан та ін. [25].
Н. П. Барановська, простежуючи зміну засад тотального партійного контролю за суспільством у добу М.С. Хрущова, відзначає, що особливо показовим був механізм впливу партії та аргументація необхідності піднесення рівня цього впливу щодо організацій, що об'єднували інтелігенцію. У 1959 р. було прийнято постанову ЦК партії «Про заходи поліпшення роботи Всесоюзного товариства з поширення політичних і наукових знань» [26].
А.А. Кондрацький, досліджуючи дисидентський рух в Україні в добу М. Хрущова, вважає, що в кінці 50-х - на початку 60-х рр. М.С. Хрущов стає ініціатором гонінь на демократично настроєну інтелігенцію. Зокрема, історик згадує у своїй статті про Клуб творчої молоді, який виник у Києві у 1960 р., навколо якого гуртується талановита творча молодь (Л. Танюк, І. Драч, М. Вінграновський, І. Світличний, М. Коцюбинська, Є. Сверстюк та ін.). Поява нової генерації прогресивно мислячої молоді викликала велике занепокоєння правлячої верхівки, констатує дослідник. Партійні функціонери М. Підгорний, А. Скаба піддають нищівній критиці твори І. Драча, І. Дзюби. Навколо шістдесятників створено атмосферу відчуження і страху [27].
Питання діяльності української інтелігенції в добу «відлиги» не залишилося поза увагою С. В. Кульчицького. Історик в контексті аналізу хрущовських реформ, характеризує вплив десталі- нізації на становище української інтелігенції. Автор відмічає зменшення щільності «залізної завіси» між радянським і західним світами внаслідок лібералізації політичного режиму і великий вплив західної культури на формування світогляду молоді. Створилися сприятливі умови для розвитку української літератури, піднесення творчої і громадянської активності майстрів слова. Проте С.В. Кульчицький, як і більшість істориків, засуджує ставлення Хрущова до творчої інтелігенції і вважає його зустрічі з інтелігенцією кінцем «відлиги» в інтелектуальному житті. Консерватори і сталіністи, стверджує історик, радо підхопили прокльони на адресу «відщепенців» і «космополітів», сприйнявши їх як сигнал до ідеологічного наступу. В українській партійній пресі почалося цькування творчої молоді [28].
Про реабілітацію українських митців, учених, письменників, які стали жертвами сталінського терору, та про вплив цензури на діяльність української інтелігенції згадується в публікації В.К. Барана «Цензура та ідеологічний контроль в Україні (1946-1960-ті рр.) [29].
Активізація діяльності української інтелігенції після ХХ з'їзду КПРС відображена в тезах доповіді учасників ще одного «круглого столу», присвяченого добі «відлиги»,- О.Г. Бажана [30] та Ю.О. Ніколайця [31].
Отже, реформаторські процеси, пов'язані з іменем М.С. Хрущова, є найбільш складними і неоднозначними в історії. Духовне життя в Україні після смерті Сталіна характеризувалося боротьбою демократичних і тоталітарних тендер- цій, співвідношенням реформаторських та консервативних кроків. Саме цей фактор визначав становище радянської інтелігенції в період «відлиги». Обмежені рамки дослідження і важливість поставленої проблеми зумовлюють необхідність подальшого виучення даного питання.ЛІТЕРАТУРА
Касьянов Г. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960-80-х рр. / Г. Касьянов. - К.: Либідь, 1995. - 224 с.
Баран В. Україна 1950-1960-х рр.: еволюція тоталітарної системи / В. Баран. - Львів: МП «Свобода», 1996. - С. 5-10.
Русначенко А. Національно-визвольний рух в Україні: середина 1950-х - початок 1990-х років / А. Русначенко. - К.: Університетське вид-во «Пульсари», 1998. - С. 7-23.
Бажан О. Дослідження проблем дисидентського руху в Україні в сучасній зарубіжній та вітчизняній історіографії / О. Бажан // З архівів ВУЧК - ГПУ - НКВД - КГБ. - 2001. - № 2. - С. 520-529.
Захаров Б. Нарис історії дисидентського руху в Україні (1956-1987) / Б. Захаров. - Харків: Фоліо, 2003. - 144 с.
Данилюк Ю.З., Бажан О.Г. Опозиція в Україні (друга половина 50-х - 80-ті рр.) / О.Г. Бажан, Ю.З. Данилюк. - К.: Рідний край, 2000. - 616 с.
Ведмідь Л.А. Історіографія опозиційного руху в Україні другої половини 50-х - середини 80-х років ХХ століття: дис. ... канд. іст. наук: 07.00.06 «Історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни» / Ведмідь Л.А. - К., 2005. - 221 с.
Баран В.К. Україна після Сталіна: нарис історії 1953-1985 рр. / В.К. Баран - Львів: МП «Свобода», 1992. - С. 18.
Там само. - С. 43-57.
Україна крізь віки: в 15 т. Баран В.К., Даниленко В.М. Україна в умовах системної кризи (1946-1980-ті рр.) / В.К. Баран,
М. Даниленко. - Т. 13. - К.: Вид. дім: Альтернативи, 1999. - С. 115.
Там само. - С. 116.
Там само. - С. 117.
Там само. - С. 121.
Касьянов Г. Вказ. праця. - С. 14.
Рибалка І.К. Така наша доля: сторінки життя мого покоління / І.К. Рибалка. - Х.: Основа, 1999. - С. 126-130.
Там само. - С. 134-139.
Данилюк Ю.З., Бажан О.Г. Вказ. праця. - С. 18.
Там само. - С. 20, 43.
там само. - С. 87.
Захаров Б. Вказ. праця. - С. 60.
Литвин В.М. Україна у другому повоєнному десятилітті (1956-1965) / В.М. Литвин. - К.: Вид. дім «Лі-Терра», 2004. -
180-197.
Попович М. Червоне століття / М. Попович. - К.: Артек, 2005. - С. 615-626.
Коцур В.П., Коцур А.П. Історіографія історії України / В.П. Коцур, А.П. Коцур. - Чернівці,