Подібні процеси відбуваються й у масонській організації. Більшість дослідників вказує на те, що після Лютневої революції вона занепала. Поставлені цілі були досягнуті, а нові не сформульовані. На думку професора О. Соловйова, масони навіть не намагалися легалізуватися, тому що організація перестала бути потрібною [50]. В часи революційного вибуху масонські зв'язки практично розриваються. Повторюється ситуація часів Великої Французької революції. Різка поляризація поглядів: ідейно-політичних, соціальних, національних - заважає навіть вчорашнім " братам" неупереджено, спокійно обговорювати актуальні питання у дусі терпимості та взаємопорозуміння, вважає авторитетний масонознавець Л.Хасс [51]. Ще у "Книзі Статутів" масонства за 1723 р. зазначалося, "що війни, кровопролиття й смути завжди завдавали шкоди масонству... , у мирні ж часи братство завжди процвітало" [52]. Отже, в цілому, Лютнева революція й наступні події не покращили становища в масонському середовищі, не призвели до згуртованості та злагодженості дій. Причиною цьому, на думку О. Крижанівської, була ідейна та організаційна роз' єднаність масонів, яка стала на заваді їх консолідуючій місії в громадсько-політичному житті країни. Адже з часу заснування українські та російські масони по-різному ставилися до національного питання. Всупереч росіянам, в основному "єдинонеделимцям", українці наполягали на федеративному устрої, а Грушевський та його прибічники навіть не приховували прагнення до майбутнього цілковитого відокремлення України [53]. Отже, підсумовує дослідниця, масонство зробило вагомий внесок у повалення самодержавного режиму, однак продемонструвало при цьому свою більш руйнівну, аніж творчу спроможність [54]. Автор вважає подібні категорічні висновки дещо передчасними, оскільки сучасний рівень забезпечення джерелами не дає можливості у повному обсязі висвітлити дану проблему.

Проаналізувавши вищенаведені дані, автор дійшов декількох висновків, а саме:

перші масонські ложі, як і ТУП, виникли в 1908 році в умовах посилення реакції з боку царату;

основну причину створення обох об'єднань дослідники вбачають у тому, що опозиції потрібна була організація, яка б сприяла взаємній підтримці, координації та злагодженості дій, виробленню спільної думки з актуальних проблем тогочасного життя між діячами різних політичних партій, метою яких було повалення царського самодержавства;

провідники ТУПу, такі як Михайло Грушевський, Сергій Єфремов, Андрій Вязлов, Федір Матушевський, Андрій Ніковський, Ілля Шраг, належали до київських масонських лож, що входили до мережі "Великого Сходу народів Росії";

головним завданням масонства, як і Товариства українських поступовців, було спрямовувати й координувати дії опозиційних політичних груп, від правоцентристських (кадетів) до соціал-демократів (меншовиків, УСДРП). Спільним в діяльності обох організацій було й те, що вони не приймали до своїх лав монархістів, чорносотенців, антисемітів, не входили до них також і більшовики (за рідкими виключеннями). Отже, і масонство, і ТУП намагалися об'єднати в своїх рядах представників усього спектру соціально-політичних сил без крайньо лівих та крайньо правих;

ані масони, ані тупівці не використовували тактику насильства, збройних виступів та повстань; хоч обидві організації були нелегальними, однак вони діяли виключно в межах конституціоналізму, за допомогою парламентських методів політичної боротьби, таких як підготовка матеріалів для промов у Державній Думі, культурно-освітня та видавнича діяльність, дискусії в пресі з приводу актуальних проблем тогочасного громадсько-політичного життя;

діяльність обох організацій зосереджувалась в основному на формуванні громадської думки, таким чином, їх члени сприяли ідеологічній підготовці революції.

Розглядаючи роль і значення масонства у громадсько-політичному житті України, автор хоче підсумувати, що в програмі та діяльності обох організацій прослідковується багато спільних рис. Це дає підстави вважати, що між ними існували тісні стосунки. Аналіз наявних джерел і літератури не дає можливості стверджувати, що ТУП діяло під впливом масонства, хоч наведені дані дозволяють висловити таке припущення. Підтвердити чи спростувати його - тема подальшої роботи. Автор вважає більш справедливою думку, що більшість "братів"-членів ТУП щиро вірила у цілі та завдання масонської організації "Великий Схід народів Росії", однак, водночас, вони намагалися використати її в своїх інтересах, в інтересах "української справи".

Література.

Минц И.И. Метаморфозы масонской легенды // История СССР. - 1980. - № 4. - С. 107-122; Яковлев Н.Н. 1 августа 1914. - М., 1974. - С. 232-233.

Крижанівська О. Масонство в Україні на початку ХХ століття // Історія в школах України. - 1997. - № 3. - С. 5-8; Римаренко І. Масонство в Україні // Людина і світ. - 1997. - № 3. - С. 52-54; Пінчук Ю., Яблунівська Т.Є. Масонство в Україні // Пам'ять століть. - 1997. - № 6. - С. 131-136.

Платонов О. Терновый венец России. Тайная история масонства. 1731-1995. - М., 1996; Серков А.И. История русского масонства. 1845-1945. - СПб., 1997; Соловьев О.Ф. Русское масонство. 1730-1917. - М., 1993.

Яблунівська Т.Є. Масонство в Україні та його вплив на соціально-політичні процеси