Утворенню його передував цілий ряд подій. Російська імперія в результаті багатолітньої запеклої боротьби з Туреччиною у другій половині ХУІІІ ст., нарешті, отримала доступ до Чорноморського басейну, тому бажала закріпити свої завоювання. Досягти цієї мети можливо було тільки маючи сильний військовий флот.

Після детального аналізу були визнані виключно зручними для суднобудування, базування флоту та здійснення контролю над Чорним і Азовським морями три географічні пункти. У першому з них Указом Катерини ІІ від 18 червня 1778 року було засновано місто Херсон з верф'ю, гаванню і портом [2]. Закладка Севастополя на місці невеличкого татарського селища Ахті-Яр офіційно відбулася 3 липня 1783 року, а 10 лютого 1784 року Катерина ІІ підписала Указ, за яким повеліла «улаштувати слідуючі укріплення»: «фортецю велику Севастополь, де нині Ахті-Яр і де повинні бути адміралтейство, верф для кораблів першого рангу, порт і військове селище» [3]. У травні 1787 року Катерина ІІ відвідала Севастополь у супроводі високопоставлених осіб іноземних держав. Демонстрація могутності Чорноморського флоту під час відвідин викликала відповідну реакцію іноземних країн. Туреччина висунула ультиматум про повернення Криму, щойно приєднаного до Росії Маніфестом Катерини ІІ від 8 квітня 1783 року, і 21 серпня 1787 року почалася чергова війна з Туреччиною. У Севастополі під час війни виконували ремонт суден, що знаходились в аварійному стані, їх переобладнання з посиленням артилерійського озброєння. Діючий флот потребував розширення портового господарства, збільшення судноремонтної потужності і, головне, будування нових кораблів на заміну тих, що вийшли з ладу. Це останнє завдання покладалось на Херсонську верф, "але мілководдя гирл, перешкоджало виводити з Херсона в море великого рангу кораблі...". Тому губернатор Новоросійського краю Г.О.Потьомкін розпочав пошук нового зручного місця для верфі. Невдовзі один з його підлеглих М.Л.Фалєєв запропонував вільну ділянку при злитті річок Південний Буг і Інгул, де глибини дозволяли будувати кораблі практично необмежених розмірів і на відміну від Херсона переводити їх у Севастополь без комелів. Потьомкін загорівся ідеєю "майбутнього грандіозного адміралтейства - гнізда нового російського Чорноморського флоту". 23 березня 1789 року він писав Фалєєву: "В Мошнах більше будівництва не проводити, а завести верф на Інгулі, куди майстрових і інструмент повернути", 27 серпня 1789 року: "Новозаведену верф на Інгулі іменувати Миколаєвом.", 24 жовтня 1790: "Про Миколаїв затверджено, як про адміралтейство, так і верф. Тепер до будування приступлю серйозно" [4]. 25 серпня 1790 року на миколаївській верфі вже був спущений на воду перший 46-гарматний трищогловий корабель "Святий Миколай" за проектом корабельного майстра С.І.Афанасьєва. За розпорядженням Г. О. Потьомкіна до Миколаївського адміралтейства були приписані селища Богоявленськ, Воскресенськ, Калинівка, Покровськ, Знам'янка і Богданівка з єдиною метою, "щоб при нестачі адміралтейських майстрових і при цілковитій неможливості здобувати не тільки їх, а взагалі робочі руки в новому завойованому безлюдному краї, використовувати поселенців в кораблебудівні, теслярські та інші роботи" [5]. На жаль, завершити все задумане Потьомкіну не вдалося: 5 жовтня 1791 року по дорозі з міста Яс до Миколаєва Григорій Олександрович помер, не втіливши свої плани до кінця.

А 29 грудня 1791 року був підписаний Яський мирний договір, за яким до Росії відійшли землі між Південним Бугом і Дністром, за Росією назавжди закріплювалося все Північне Причорномор'я, у тому числі Крим [6].

27 липня 1794 року були затверджені нові, значно збільшені штати Чорноморського флоту. Згідно з цими штатами надано фінансування суднобудуванню, адміралтействам, військовому флоту в 2112246 крб. 48 3/4 коп. щорічно, визначена загальна кількість флоту в 490 кораблів. Оцінивши всі переваги Миколаївської верфі, місцеперебування Чорноморського Адміралтейського правління призначено було у Миколаєві [7]. У зв'язку з цим голова правління віце- адмірал Микола Семенович Мордвинов оселився у Миколаєві. 12 квітня 1794 року туди ж перевели Кадетський корпус, 25 квітня 1795 року переїхало все Чорноморське Адміралтейське правління, 25 травня 1796 року переведено адміралтейські майстерні. Миколаїв стає містом, де зосереджуються всі інститути управління Чорноморським флотом. У 1795 році місто Миколаїв було приписане до Херсонського повіту Вознесенського намісництва, яке було засноване в цьому ж році [8]. Миколаїв швидко розвивався. Якщо, за свідченням німецького лікаря Дрімпельмана, у 1788 році в Миколаєві не було нічого, крім окремих халуп з очерету і вартових, то в 1792 році в місті вже існували: 1 церква, 4 громадських будинки, 100 казарм, 13 магазинів, 158 кам'яних і дерев'яних будинків, 209 мазанок, 61 землянка, 149 лавок, 23 погріби, 1566 душ жителів і 1734 тимчасових робітника [9].

Але з воцарінням на російському престолі у листопаді 1796 року Павла І, який намагався знищити всі досягнення Катерини ІІ та її однодумців, фінансування припинилося, кораблі на Чорноморських верфях не будувалися, самостійність Чорноморського Адміралтейського Правління була скасована. Флот, верфі і порти на Чорному морі підпорядковано Адміралтейській колегії. У 1796 році Вознесенське намісництво було скасоване і відновлена Новоросійська губернія [10]. Місто Севастополь